Історичний аспект захоплення влади: Білорусь

Той, хто після розпаду СРСР не жив у Білорусі, а також і більшість тих білоруських громадян, які народилися вже після 1991 року, навряд чи знають про те, що «в результаті прийняття Конституції 1996 року Президент Республіки Білорусь Олександр Лукашенко захопив державну владу в Республіці Білорусь».

Це цитата статті Ігоря Ледніка, білоруського підприємця, а згодом – громадського діяча. Свій бізнес и права власності в державі він захищав у тюрмі голодуванням і на власному досвіді впевнився у тому, чим насправді є режим Олександра Лукашенко.

Правову оцінку порушенням законів та Конституції, а отже, – і не легітимності президента республіки Білорусь Олександра Григоровича Лукашенка патріоти Республіки надали ще у «лихі дев’яності».

Зародження режиму, перші паростки знищення якого білоруським народом ми бачимо сьогодні, помітив віце-спікер Верховної Ради Білорусі 13 скликання – Віктор Гончар, який на той момент якраз і був головою білоруського ЦВК.

Вбивство Гончара та його друга – бізнесмена Анатолія Красовського 16 вересня 1999 року відвернуло від Лукашенка загрозу прийняття депутатами тодішньої ВР Республіки Білорусь Постанови «Про заходи щодо реалізації висновку спеціальної комісії по правову оцінку порушень Конституції і законів Республіки Білорусь при Президентові Республіки Білорусь Олександра Лукашенка». А відтак – і відсторонити від влади майбутнього білоруського диктатора.

Саме після цього, за твердженням Лєдніка, Лукашенко ініціював створення «союзної держави» з Росією…

08 червня 2020 було оприлюднено «Звернення до Палати представників, Рада Республіки Національних Зборів і Центральну виборчу комісію Республіки Білорусь»

Цим документом, за 2 місяці до шостих «виборів без вибору» в Білорусі, копію якої було направлено державам-підписантам Будапештського меморандуму США та Великої Британії, а також державам ЄС, пояснюється законність зміщення Лукашенко О.Г. з посади Президента Республіки Білорусь. Це робиться відповідно до ч. 2 ст. 88 Конституції Республіки Білорусь у зв’язку з вчиненням тяжких кримінальних злочинів, передбачених ст. 356 КК Республіки Білорусь (зрада державі), ч. 3 ст. 357 КК Республіки Білорусь (захоплення і утримання влади неконституційним шляхом, зв’язаних з вбивством людей). Таким чином, має бути скасовано й рішення білоруської ЦВК про реєстрацію Лукашенка О.Г. кандидатом в Президенти Республіки Білорусь».

Ця вимога Ігоря Ледника міститься в окремому зверненні до ЦВК.

Все абсолютно на законних підставах, оскільки ще 14 травня 1995 року Лукашенко порушив Декларацію «Про державний суверенітет Республіки Білорусь» та, як стверджує автор, поставив хрест на принципах ОБСЄ, на яких базуються гарантії безпеки Білорусі за Будапештським Меморандумом. Під яким, до слова, стоїть підпис Лукашенка. Через проведення в республіці незаконного референдуму «вічний президент» затвердив курс на інтеграцію з Російською Федерацією і змінив державні історичні символи Білорусі на колишні радянські.

За цими ж «радянськими» принципами відбувається сьогодні спілкування влади з тими, хто проти її свавілля.

Сьогодні увесь світ бачить справжнє відношення Лукашенка до народу Білорусі. Увесь світ бачить, як коли вгодовані та виплекані ним «силовики», які створені спеціально для захисту режиму від простих людей, намагаються розстріляти прагнення людей жити у вільній та незалежній Білорусі. Україна добре пам’ятає цей урок історії. Але – та ж історія не знає диктатур, які б не були створеними без крові невинних жертв. І так само – жодна з диктатур ніколи не перемогла свій народ.

Все, що будується закривавленими руками – мертвонароджене. Скільки б не тривав період імітації життєдіяльності – один рік, чотири чи 26…

10 серпня Президент України закликав владу Білорусі забезпечити народу права та свободи.

Народ можна лише знищити. Перемогти – неможливо.

Андрій Галат, 

ВО керівника Інформаційно-аналітичного центру

Національної безпеки України