Анатолій Патока: «Національна безпека не існує без економічної складової»

Анатолій Дмитрович Патока – провідний фахівець у галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносин, має досвід роботи начальником Управління міжнародних економічних договорів та протокольних процедур Міністерства економіки України, екс-заступником Голови Держспецмонополії  України, помічником віце-прем’єр-міністра, радником Першого віце-прем’єр-міністра та Прем’єр-міністра України, у минулому – президент Українського союзу кікбоксингу.

Є розробником концепції виставкової діяльності в Україні, організатором участі українських підприємств та організацій у низці міжнародних та національних виставок. Нині – Почесний Президент асоціації інвесторів і роботодавців України.

 

ІАЦ:  Ваша робота завжди була пов’язана як з економічною, так і з безпековою складовою?

АП: Я, мабуть, одним з перших державних службовців в Україні вивчав досвід роботи багатьох європейських країн як в економічному, так і в безпековому секторах. Мені пощастило навчатися, вивчати міжнародний досвід, і проходити досить серйозну практику в США, ФРН, Єгипті…

Розбудову нової, вільної і незалежної України, так само, як і сфери української національної безпеки, ми розпочали з того, що проводили, так би мовити, детальну оцінку всіх активів, які на той час мала українська економіка.

В 1991 році на балансі в нашої молодої держави були активи, які реально працювали на Україну – це стосується аграрного сектору, машино- та літакобудування, хімічної промисловості тощо. Все це й закладало основи економіки незалежної унітарної України. І, хоча в той час мало хто опікувався питаннями нацбезпеки, я завжди розумів, що національна безпека країни не існує без економічної складової.

До речі, для модернізації, реорганізації чи вдосконалення, а також економічної доцільності роботи підприємств я ще тоді рекомендував зробити аналіз по цих параметрах у кожній області України. Щось подібне сьогодні, на мій погляд, потрібно зробити і новій владі, оскільки Президент має чітко знати, в якому стані він «прийняв» країну та її економіку, які напрямки діяльності потребують негайного втручання.

ІАЦ: Згоден. Але повернемося до економічної складової нацбезпеки.

АП: Розвиток економіки, впровадження нових технологій, налагодження і вдосконалення міжнародних економічних зв’язків завжди були пріорітетом, завжди були спрямовані на посилення ролі української держави в міжнародних відносинах. Покращення завдяки цьому життя громадян, відповідно, зміцнює й українське суспільство. Не кажучи вже про модернізацію й вдосконалення усього безпекового сектору. Це й підвищення обороноспроможності, і посилення ефективності збройних сил, і розбудова оборонної промисловості як для потреб всередині країни, так і виробництво конкурентоспроможної продукції на експорт… Думаю, сьогоднішнє керівництво нашої держави, новий український уряд не можуть не розуміти цього. Тим більше в наш час, коли Україна змушена вкотре захищати свою територіальну цілісність та конституційний лад.

ІАЦ: ВВП, ряд інших економічних показників – все це й є певними орієнтирами у економічному просторі…

АП: Звичайно. Для максимально ефективної роботи в економічному секторі Україні потрібно залучити всі ресурси – в тому числі й відповідних фахівців, без яких нереально втілити жодні, навіть найпривабливіші державоутворюючі ініціативи. При цьому пропоную для оцінки державних можливостей «підбити», так би мовити, «баланс держави» по кожній з областей. Визначитися, чому саме тут колись створювалися ті чи інші підприємства. Це стосується і ресурсної бази на території області, і питань місця цього підприємства у загальнодержавній економіці чи оборонній галузі, і логістики тощо. Дуже багато важливих для держави підприємств, на жаль, були безповоротно втрачені. А скоро ми втратимо й останніх фахівців, які сьогодні ще є. І це – унікальні люди із унікальним досвідом, багатьох з яких я знаю особисто.

ІАЦ: До речі, що саме давала Україні участь у виставках, які Ви допомагали організовувати за кордоном?

АП: Впровадження та участь українських фахівців та державних діячів у виставках 1993-1994 року у Ганновері («Ганновер Мессе»  та «ЦеБіт Мессе»), які я по праву згадую з гордістю, були найбільшими галузевими виставками з машинобудування та телекомунікацій. Ми отримували не лише цікаві і користі контакти, а й мали можливість відстежувати найсучасніші в той час світові тенденції, реально оцінити наші можливості, як країни-виробника. і вчитися у західних партнерів. Після кожної такої виставки ми вносили відповідні пропозиції і корективи керівництву держави, Уряду, щодо виробництва обладнання і впровадження нових технологій, покращення роботи тієї чи іншої галузі. В результаті й до нас запрошувалися закордонні експерти, які навчали наших наші фахівців, наші делегації виїжджали на навчання за кордон – до Франції, ФРН, Великої Британії, та навіть Японії. Але, на жаль, далеко не всі наші пропозиції навіть розглядалися…

ІАЦ: В тому числі й стосовно ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи?

АП: Це особливо болюча тема у сенсі безпеки народу і держави, оскільки це був потужний удар по здоров’ю нашого народу і нації. На той час проводились переговори із офіційними представниками Японії, які пропонували створити на території 30-50 кілометрової зони Світовий науково-дослідний центр боротьби з наслідками радіаційних катастроф. Про це ми ще у 1993 році говорили із Сьодзі Суєдзавою, Надзвичайним і Повноважним послом Японії в Україні. Дуже шкода, що й тодішнє українське керівництво не вбачало в цьому необхідності, і до сьогодні ця ініціатива залишається нереалізованою. Якби ж такий центр працював, трагедії у Фукусімі у 2011, чи, хоча б таких масштабних її наслідків, могло й не бути…

Я вже не кажу про інші позитивні економічні аспекти такого співробітництва для України. До речі, японська сторона у цьому питанні завжди була готова вступити в кооперацію з Україною і, на мою думку, активно співпрацювала б з нашою країною і сьогодні. І це – прямі інвестиції. А значення результатів роботи цього центру для світової спільноти взагалі важко переоцінити.

ІАЦ: Президент України Володимир Зеленський і представники нової владної команди постійно наголошують на необхідності залучати іноземних інвесторів, створити всі умови для безпеки інвестицій… Зокрема, про це Президент заявляв і на Першому інвестиційному форумі у Маріуполі наприкінці жовтня поточного року.

АП: Іноземні інвестиції в економіку України є і будуть в майбутньому досить вагомим внеском, тут все ясно. Проте не треба забувати й про те, що сьогодні в нашій державі є досить і наших, українських громадян, які здатні інвестувати в ті чи інші підприємства. Цей тип інвесторів також потребує сьогодні захисту від держави.

Взагалі все, що стосується інвестиційного клімату в Україні, має вирішуватися системно, в тому числі й на законодавчому рівні.

Коментує Сергій Устінов, експерт з інвестування, Голова правління Асоціації інвесторів і роботодавців України, радник Голови Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України щодо співробітництва з країнами Близького Сходу:

«Насправді, крім залучення зарубіжних інвесторів, сьогодні в Україні є певні тенденції до активізації так званих «внутрішніх інвесторів». Як правило, це  підприємці чи фінансисти, які мають і певні вільні кошти, і пряму зацікавленість у фінансуванні тих чи інших перспективних виробництв із впровадженням новітніх технологій, таких як виробництво серобетону  чи базальтового волокна.

Крім цього, на часі й збільшення кількості проектів, які фінансуються безпосередньо громадянами на принципах краудінвестінгу. В цьому випадку в ролі інвестора виступає фізична особа, яка вкладє невелику суму у, як правило, інноваційні проекти нового покоління типу SkyWay чи ВШМ».

ІАЦ: Щодо інвестиційного клімату – недарма ж сьогодні ми бачимо на найвищому рівні бажання скоротити бюрократичні перепони, ліквідувати корупційну складову…

АП: Прозорість у роботі чиновників безумовно дасть Україні позитивний результат практично на усіх рівнях. І збільшить довіру до держави у наших іноземних партнерів, у тому числі за допомогою проведення круглих столів, бізнес-форумів і т. ін. Все це у свою чергу допоможе розвивати і конкурентоспроможні виробництва, і експортно-імпортний потенціал, і створити так необхідні сьогодні в Україні робочі місця. Кожен вкладений долар чи євро в економіку країни має приносити прибуток інвестору, реально збагачувати потенціал України і кожну українську родину. Все це – цілком реально.

ІАЦ: Які ще конкретні кроки треба було б зробити на Ваш погляд, після «підбиття балансу» по областях?

АП: Баланс, тобто вивчення історії економіки області і визначення сьогоднішнього стану справ, – то лише перший крок. Наступний – проведення серед фахівців та мешканців області опитування, чого саме, на їх думку, потребує область в даний час? Що заважає, а чого, навпаки, не вистачає? Це стосується практично усіх галузей – від сільськогосподарських і переробних до медичних і сервісних. Люди підкажуть всі необхідні кроки, треба тільки налагодити адекватний зворотній зв’язок. Таким чином матимемо ідеї розвитку кожної області, максимально узгоджені з суспільством. Звичайно, після певної обробки групою фахівців, щоби нова влада не повторювала помилок так званих «попередників». В результаті отримаємо реальний перспективний план економічного розвитку всієї держави, який, звичайно, коригуватиметься в процесі впровадження.

Крім того, і Президент, і новообрані депутати заявляють про необхідність створення в Україні робочих місць із гідними умовами праці і її оплати, що допоможе повернути з-за кордону сотні тисяч наших фахівців. Зазначена ініціатива в тому числі й це питання вирішує!

Також вже маємо необхідність ретельного аналізу існуючої законодавчої бази, оскільки в нас є закони, які або не працюють взагалі, або просто є банально шкідливими для наших людей. Тому тут також потрібно провести аудит. Така фахова оцінка існуючого законодавства допоможе покращити як добробут і фінансову безпеку окремого громадянина, так і економічну, а відтак, і національну безпеку держави в цілому. Але пам’ятаємо, що крім наявності відповідних і необхідних сьогодні законів є ще й фактор їх сумлінного виконання.

ІАЦ: Для створення подібних аналітичних структур мають бути залучені фахівці… Де сьогодні шукати майстрів з державницьким мисленням і відповідним досвідом?

АП: Для того, щоб мати будь-який досвід у будь-якій галузі, потрібен час. Окрім, звичайно, бажання навчитися. Сьогодні маємо обраних більшістю народу Президента і Верховну Раду, які загалом не є висококваліфікованими фахівцями в політиці й державоутворенні. Якщо в них буде бажання – вони вчитимуться, але ж працювати треба вже сьогодні. В українському суспільстві є достатньо  здорових, енергійних сил, які здатні дуже фахово допомогти владі просто зараз, навчити, підказати… Наприклад, експерти вашого Центру в тому числі.

Шкодую, що свого часу до нас не прислухалися. А оскільки економічна складова є невід’ємною частиною національної безпеки, ми сьогодні мали б і в цьому плані набагато більше захищену державу та її громадян в усіх аспектах. Сьогодні ми жили б у зовсім іншій Україні.

ІАЦ: Особисто Ви, Анатолію Дмитровичу, готові допомогти українському народові, українській владі і Президенту в сьогоднішній непростій ситуації?

АП: На державному рівні простих ситуацій і не буває. Вважаю, що для серйозних відчутних змін на краще в українській економіці та покращення добробуту українського народу може бути достатньо трьох місяців напруженої і фахової роботи. І, якщо мій досвід і мої вміння стануть у нагоді, – я готовий.

Андрій Галат,

спеціально для Інформаційно-аналітичного центру

національної безпеки України