Корупція азбестового лоббі: тіньова економіка і офшори

Азбестові виробництва в Україні є в першу чергу небезпечними для здоров’я її громадян. Не вдаючись до подробиць, зазначимо, що обидва найпоширеніші типи цього мінералу – і амфіболовий, і хризотиловий, – є безумовно канцерогенними, тобто відносяться до канцерогенів першого класу, які вважаються найбільш шкідливими для людини матеріалами. Перший тип азбесту взагалі заборонений для використання в усьому світі, проте сьогодні Европа та інші розвинуті країни відмовились й від другого типу, використовуючи екологічно чисті замінники азбесту як у автомобільній та паперовій промисловості, так і у виробництві труб та будівництві.

В Україні ж загальна картина є жахливою і не лише тому, що певні бізнесові кола нав’язують нам життя серед технологій учорашнього дня. Скільки десятиліть в Україні для покрівлі дахів використовували шифер? Тож, можна тільки уявити собі  промислову потребу в ньому і, відповідно, об’єми його виробництва…

Отже це – надприбутковий бізнес, і, як буде видно з подальшої інформації, ця  над прибутковість має декілька складових, перша з яких – попит, що базується на використанні прадавніх технологічних розробок. Кому ж потрібно вкладатися у новітні, цілком безпечні для здоров’я нації технології, коли є «накатаний» бізнес, який в нашій країні має навіть власне «люббі». І ще: цей бізнес в Україні дуже тісно пов’язаний з імпортом, оскільки власних родовищ азбесту в нас немає. Це – друга складова його надприбутковості. Третя (але не за значенням) її складова – максимальне уникнення податкового навантаження за рахунок того, що практично всі схеми, за якими «працює» міжнародний азбестовий бізнес і його українська складова – офшорні.  Зокрема, до 2017 року АТ «Костанайські мінерали» (Казахстан) та ВАТ «Оренбургасбест» поставляли азбест на всі українські підприємства через свою офшорну компанію «Gilson Universal LLP». І не платили жодних податків до українського бюджету при тому, що вказані постачальники продавали мінерал офшору за ціною від 100 до 150 доларів за тонну, а українські підприємства купували його вже за зовсім іншою – від 450 до 635 доларів за тонну.

 

 

Середні ціни на азбест в Російській Федерації та Україні,

на кінець періоду в дол. США/т.

2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016
Російська Федерація 282,38 321,56 286,40 303,58 221,70 217,30 275,56
Україна 507,0 610,0 635,0 622,0 598,0 511,0 464,0

Така математика.

До речі, за даними, наведеними у таблиці нижче, головними постачальниками цього мінералу до України є Казахстан і… Росія, оскільки везти азбест з Китаю чи Бразилії (де також є величезні його запаси) до України економічно невигідно.

Об’єми поставок азбесту в Україну 2014-2016 р.р.

 

Рік Російська Федерація Республіка Казахстан Всього
Об’єм,

тон

Вартість, тис. $ Об’єм,

тон

Вартість, тис. $ Об’єм,

тон

Вартість, тис. $
2014 13395,8 7742,5 11347,5 7064,3 24743,3 14806,9
2015 6914,5 3419,5 3442,5 1875,2 10357,0 5294,7
2016 7636,95 3376,3 7903,0 3839,0 15539,95 7215,3

Знову ж-таки «працюють» старі зв’язки і схеми, яким війна майже не заважає. Не дарма ж іще у 2005 році з метою «захисту використання азбесту в Україні» було створено асоціацію «Українське хризотилове об’єднання», яка контролюється і фінансується російськими та казахськими підприємствами з видобутку азбесту.

Звичайно, із початком бойових дій кількість «російської» долі на 40 відсотків зменшилася, але, як бачимо, торгівля йде… До того ж профільні виробництва повністю залежать від імпорту, але його казахська складова також проходить через РФ. Тож, кому війна, а кому…

Наразі реальними акціонерами чотирьох із семи азбестоцементних підприємств України є казахська компанія «Кусто», до якої має пряме відношення «Оренбургазбест» (Російська Федерація).

А щодо війни… Голова вищевказаної асоціації «Українське хризотилове об’єднання» є представником акціонерів ТОВ «Техпром», яке знаходиться на тимчасового окупованій території України, у так званій ДНР, і де сплачує місцеві «податки», фінансуючи терористів. До речі, саме туди протягом останніх двох років казахські партнери поставляли азбест через станцію Гуково – Червона Могила, яка тимчасово не контролюється державою Україна.

Така логістика.

Крім цього, маємо з кінця 90-х випадки фактичного захоплення українських підприємств керівниками казахсько-російської «Кусто Груп». Використовуючи монополію на постачання азбесту, ці ділки спричинили свого часу масовий демпінг за рахунок завищеної в два і більше разів ціни на азбест для України, після чого саме цій компанії частина українських підприємств була змушена продати частково свої акції.

І наостанок. На даний час в Лондонському суді проходять слухання щодо казахських акціонерів  «Кусто груп», які є власниками азбестодобувних підприємств АТ «Кустанайские мінерали»(Казахстан) і ВАТ «Оренбурзькі мінерали» (Російська Федерація) та низки підприємств з виробництва азбестоцементної продукції в Україні, Казахстані та Російській Федерації.

Знаєте, в чому їх звинувачують? Усього-навсього в найнятті професійної організації для шпигунства за діями Всесвітньої організації охорони здоров’я в Організації Об’єднаних Націй.

Маємо також кілька порушених в Україні кримінальних справ проти інших учасників азбестової мафії, але це вже зовсім інша історія.

P. S. Вже більше року не може вступити в силу закон про заборону використання азбесту виробництві дахових покриттів. І оскільки азбестове лоббі продовжує вести успішний бізнес в Україні, якось не віриться, що подібна «торгівля» здійснюється без участі нинішнього Першого віце-прем’єр-міністра – Міністра економічного розвитку і торгівлі.

Така економіка і така політика азбестового злочину проти України.

Максим Максимов, «Громадянська справедливість»

Джерело: