«Була б людина, а стаття для неї завжди знайдеться», або солдати-корупціонери. Частина І

Виявляється, військовослужбовців, які у вільний від служби час «підпрацьовують» таксистами, вантажниками і т. ін. активно притягують до адміністративної відповідальності за корупцію.

І це правда. Це сувора правда про рівень юридичної освіти тих, у кого хватає розуму складати подібні протоколи та виносити іменем України  постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Не знаю, як це зробити і хто це має зробити, але всіх причетних до цього протиправного свавілля необхідно звільнити з роботи з позбавленням права обіймати будь-які посади у сфері правозастосування. Чому? Тому що це не юристи, це люди, які не мають жодної уяви про те, як саме має застосовуватись Закон.

Ось цитата з однієї з постанов суду: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58206703

Вибачте, що багато слів, але це треба прочитати. Треба прочитати щоб зрозуміти, чому наші громадяни часто-густо ненавидять правоохоронців, суддів і інших слуг закону.

«ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та здійснюючи зазначену службову діяльність у військовій частині – польова пошта В2336, діючи з корисливих мотивів, порушив спеціальні обмеження, встановлені для державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямованих на запобігання корупції, що виявилось у наступному.

Так, солдат ОСОБА_1 разом із своєю гарантованою державою основною регулярно оплачуваною діяльністю – військовою службою у військовій частині польова пошта В2336, у період з 18.09.2015 року по 12.05.2016 року займався іншою оплачуваною діяльністю, а саме: працював вантажником на комунальному підприємстві «Санітарна очистка міста», яке розташоване за адресою: вул. Щорса, 2, м. Вознесенськ, Миколаївської області.

Згідно з наказом директора КП «СОМ» від 16.09.2015 року №110 ОСОБА_1 з 18.09.2015 року прийнято вантажником з окладом згідно штатного розпису, у зв’язку з чим відповідно до щомісячних табелів обліку робочого часу він отримував дохід у сумі близько 1600 грн. щомісячно, отримавши сукупний дохід за період з 18.09.2015 року по 12.05.2016 року у загальному розмірі 12944 грн. 71 коп.

Таким чином, ОСОБА_1, проходячи військову службу у військової частини – польова пошта В2336, у військовому званні «солдат», тобто являючись військовою посадовою особою Збройних Сил України, яка відповідно до п. «г» частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, діючи умисно, з корисливих мотивів, на порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 1220 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, достовірно знаючи про встановлену законодавством заборону щодо зайняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, в період з 18.09.2015 року по 12.05.2016 року, вчинив порушення встановлених законом обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, одночасно із проходженням військової служби, займатися іншою оплачуваною діяльністю, а саме: працював вантажником на комунальному підприємстві «Санітарна очистка міста», яке розташоване на адресою: вул. Щорса, 2, м. Вознесенськ, Миколаївської області, отримуючи щоденно дохід у сумі близько 1600 гривень щомісячно, отримавши сукупний дохід за період з 18.09.2015 року по 12.05.2016 року у загальному розмірі 12944 грн. 71 коп., чим вчинив порушення встановлених пунктом частини 1 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю, тобто адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Так, стигне кров. Привіт вам суддя Тустановський О.М. та прокурор Галузінський Н.О.!

Окремий привіт пану Анатолію Матіосу, оскільки справа ця надійшла до суду від Військової прокуратури Кіровоградського Гарнізону Південного регіону України.

Я знаю, що скаже пан Матіос. Не військова прокуратура пише закони. Пан Матіос частенько застосовує цю тезу. Але проблема тут не у законах.

Проблема тут у людях, які доходять до подібних висновків. Ця проблема полягає у тому, що вони не розуміють простої істини: конкретна норма конкретного Закону не може застосовуватись «відірвано» від інших норм цього ж Закону та законодавства у цілому.

Такого роду «фахівці-юристи» абсолютно не зважають на назви законів, статей, які вони застосовують, назви розділів, де ці статті містяться; вони ігнорують загальні положення на визначення понять. Вони вважають, що все це не суттєво, це лише «антураж», а юрист, у їх розумінні, це той, «хто знає де знайти необхідну норму». «Тут читаю, а тут не читаю». Звідси і відомий у народі вислів, – «була б людина, а стаття для неї завжди знайдеться».

І починається абсурд. Але приберемо емоції.

Звернемося до ч. 1 ст. 172-4 КУпАП. Там дійсно встановлено відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю або підприємницькою діяльністю. От і все що треба, скажуть Тустановський О.М., і Галузінський Н.О.

Є встановлене законом обмеження, є суб’єкт правопорушення, є доведений факт заняття іншою діяльністю і є «підходяща» стаття КУпАП. При цьому, Пан Матіос розведе руками і поскаржиться на недосконалість закону і на те, що не він його писав, хоча має стійке бажання писати закони.

Пане Матіос і решта! Перш ніж братись за написання законів, потрібно спочатку навчитись правильно застосовувати ті, що вже написані.

Запам’ятовуйте. Якщо ви застосовуєте норму Особливої частини КУпАП то не варто при цьому забувати про норми Загальної частини. Це ж правило стосується і застосування Кримінального кодексу України.

Приписи Загальної частини, які, на вашу думку, існують виключно «для красоти», насправді є елементами складу правопорушення. І хоча, фактично у процесуальних документах їх не вказують, все ж, кваліфікація тих чи інших діянь відбувається з урахуванням цих норм. Так роблять ті, хто розуміють що таке право, закон і законність.

Інші ж, як то Тустановський О.М., і Галузінський Н.О. плювати хотіли на норми Загальної частини. Їм для гарної «статистики» боротьби з корупцією, яку наша влада періодично «втюхує» західним партнерам, вистачає норм Особливої частини.

Між тим, частина 1 статті 9 Загальної частини КУпАП містить визначення поняття адміністративного правопорушення. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Панам Тустановському О.М., і Галузінському Н.О., це ні про що не говорить і ні до чого їх не зобов’язує.

Поясню для тих, хто інтуїтивно розуміє, що такого «дикого» правозастосування не мало би бути, і що десь є помилка, але де?

Помилка у наступному. Для того, щоб та чи інша дія чи бездіяльність конкретної особи була кваліфікована як адміністративне правопорушення, не достатньо лише того, що це діяння визнано законом протиправним і за цю дію чи бездіяльність передбачено адміністративну відповідальність.

Так! Частиною 1 ст. 172-4 КУпАП встановлено відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю або підприємницькою діяльністю. З об’єктивної сторони, солдат порушив цю заборону, але це ще далеко не адміністративне правопорушення.

Для того, щоб це порушення стало адміністративним правопорушенням (проступком) воно повинно:
1.     Посягати на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.
2.     Бути винним (вчиненим умисно або з необережності).

Чули щось про склад адміністративного правопорушення: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона? Чули мабуть також, що відсутність якогось одного з вказаних елементів виключає адміністративну відповідальність?

У наведеній постанові, як і в інших подібних, про суб’єкта і об’єктивну сторону вказано достатньо. А от щодо об’єкта правопорушення та суб’єктивної сторони нема нічого.

На що посягнув солдат, який у вільний від служби час працював вантажником на комунальному підприємстві «Санітарна очистка міста», отримуючи дохід у сумі близько 1600 гривень щомісячно?

На громадський порядок?

На власність, права і свободи громадян?

На порядок управління?

Берусь також стверджувати, що у діях нашого героя відсутня  суб’єктивна сторона, але це трохи складніше. Однак, обов’язково напишу.
 

Григорій Новицький,

Керівник Інформаційно-аналітичного центру Національної безпеки України,

доктор юридичних наук