Заповіт віпполітикам від Кримінального кодексу

Останні «перли» від Генеральної прокуратури та її керівника щодо кваліфікації дій Саакашвілі (ч.1 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст. 256 КК України) вже перестали спонукати до привселюдного роз’яснення положень чинного Кримінального кодексу. Чому? Тому що мова йде не про якісь «тонкощі кваліфікації», а про основи кримінального права.

Ось тут власне про «перли»:

Якщо співробітники ГПУ не відрізнять співучасті у злочині від причетності до злочину, то може це відомство потрібно просто розігнати?

А ще закрадається підозра, що все це не елементарна необізнаність, а дії умисні.  Тоді щось пояснювати взагалі немає ніякого сенсу.    У зв’язку з висловленою підозрою хочеться звернутись не до «виконавців», а до «замовників»: – ви розумієте куди йдете і куди ведете всіх нас?

Подивіться на тенденцію.

Бачимо, як чітко виокремлюються етапи взаємин можновладців і Кримінального кодексу. І ця етапність дозволяє спрогнозувати останній етап. Етап, де Кримінальний кодекс не буде загрожувати чинним можновладцям.

Етап перший. Етап, коли Кримінальний кодекс не помічав віпполітиків, а віпполітики не помічали Кримінальний кодекс, або етап «до Януковича». Тоді існувало залізне правило, – при зміні влади «папередників» не зачіпаємо. Десь там «по низах», «на місцях» чубились, порушували кримінальні справи, воювали, але на рівні «віп» все було тихо і спокійно.

Етап другий. Період Януковича. Цікавий період. Цей період характерний тим, що Віктор Федорович, зобіжений гострими язиками політичних опонентів, отримавши владу, вирішив, що настав «час розплати» і порушив правило «недоторканості». Двері відкрились і Кримінальний кодекс завітав до Юрія Віталійовича і Юлії Володимирівни. Без особливих претензій, суто формально підійшовши до аналізу діяльності клієнтів, Кодекс вихопив прості, не складні у доказуванні діяння, відповідно до існуючих уявлень «упакував» їх у склади злочинів і відправив наших героїв до в’язниці.

Був, звичайно, шум, що щось там не так і не туди, але ну що тут поробиш, коли ось він водій, ось квартира, ось пенсія, а ось Юрій Віталійович.

Етап три. Етап поточний. Постреволюційна влада пішла далі. Вони вирішили, що не варто витрачати час на притягнення опонентів до кримінальної відповідальності за якісь «банальні» склади злочинів типу зловживання, розкрадання, перевищення, яких у шафах наших віпполітиків, як у собаки бліх. Вони вирішили, що Кримінальний кодекс має стати учасником політичного процесу і на озброєння були взяти склади злочинів з політичним підтекстом.

І от. Якщо за Януковича спочатку знаходили «достойне діяння», а потім підшукували для нього найбільш зручну у плані доказування, а не у плані піару влади, «статтю», то після Януковича все змінилось у протилежний бік. Спочатку «стаття» типу зрада, переворот, посягання, причетність до злочинної організації «папередніків» і тому подібні «не патріотичні» склади злочинів, а вже потім «підтягування за вуха» діяльності тих чи інших персон.

Однак «підтягувати за вуха» до «без кінця» не можливо. І вирішили, що до деяких «формальностей» складу тих чи інших злочинів, варто відноситись «простіше». Не звертати на них особливої уваги. Все це наклалося на відвертий непрофесіоналізм постійно реформованих правоохоронних органів, відсутність правозастосовної практики із застосування «не патріотичних» складів злочинів і відверту безграмотність окремих співробітників, які отримують знання про кримінальне право по ходу справи і виключно з «Гуглу». І процес пішов…

Етап чотири. Про майбутнє. Нинішні віпполітики навіть не усвідомлюють, якого звіра вони випускають на волю. Вони не розуміють, скільки зусиль і скалічених людських життів потрібно буде, щоби знову взяти цього звіра під контроль. Вони не розуміють, що їх свідоме потурання і заохочення до знищення основ кримінального права обернеться бідою насамперед стосовно до них самих. Бідою вже наступного порядку, коли правозастосовна практика буде нехтувати не лише окремими ознаками складів злочинів, чи інститутами кримінального права, а Кримінальним кодексом у цілому. Коли ніхто навіть не буде намагатись, як сьогодні, щось кудись «підтягнути», «підкрутити», чи «перекрутити», хоч якось сформулювати чи оформити.

Отже, шановний Юрію Віталійовичу та інші, все буде залежати від вас.

Перед вами кинуть Кримінальний кодекс і запропонують підібрати щось для себе на власний розсуд, але так, щоби не менше ніж років на 10. Дадуть 10 аркушів паперу і попросять до ранку оформити собі кримінальну справу. А якщо відмовитесь, то і без цього обійдуться…

І от коли ви будете дописувати останню сторінку, на Кримінальному кодексі з’явиться сльоза. Кодекс вибачиться перед вами і скаже, що не може вас захистити, бо його знищили, знищили ті самі руки, які дописують останню сторінку власного вироку.

 

Доктор юридичних наук,

професор Г.В. Новицький,

спеціально для    Інформаційно-аналітичного центру

національної безпеки України