Де закінчується агентурна операція і починається провокація? Частина 2.

Отже… 29.11.17 р. СБУ в рамках кримінального провадження Генпрокуратури щодо провокації підкупу (ст.370 ККУ) затримала кількох співробітників НАБУ, а одному з них ГПУ готується повідомляти підозру. НАБУ заявило, що вони проводили проникнення до злочинної організації в ДМС України в рамках ст. 272 КПК (Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації).

Таким чином, можна з високою мірою вірогідності припустити, що з правової точки зору в цей момент НАБУ проводило або агентурне проникнення до злочинного угруповання (виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації ст. 272 КПК), або контроль за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту (ст. 271 КПК України). Щодо ст.271, читайте наш попередній аналіз.

Щодо виконання спецзавдання із проникнення. Відповідно до п. 1.13. «Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України) полягає в організації слідчим і оперативним підрозділом введення уповноваженої ними особи, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, в організовану групу чи злочинну організацію під легендою прикриття для отримання речей і документів, відомостей про її структуру, способи і методи злочинної діяльності, які мають значення для розслідування злочину або злочинів, які вчиняються цими групами.

Отже, введення негласного співробітника в організовані злочинні угруповання здійснюється для:

1. для отримання даних, що мають значення для розслідування вже вчинених злочинів.

2. для отримання даних, що мають значення для розслідування злочинів, які вчиняються на момент прийняття рішення про проведення негласної дії.

Не буду зупинятись на понятті «злочин», на «стадіях вчинення злочину». Відразу зроблю наступний висновок, – лише гіпотетичної здогадки, що ті чи інші особи займаються злочинною діяльністю, не достатньо для проведення заходів, передбачених ст. 272 КПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп,
відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України. Тобто, при наявності відомостей про організовану злочинну діяльність у процесі ОРД здобуваються фактичні данні про протиправні діяння.

Наведені положення Закону вказують на те, що на момент винесення постанови слідчого про проведення негласної слідчої дії, слідство повинно було мати достовірну інформацію про те, що фігурантка справи та інші встановлені чи не встановлені особи утворили злочинну групу чи злочинну організацію.

Слідство повинно довести, що злочинний задум на отримання даного, конкретного хабара, або на повторне чи систематичне отримання хабарів виник до моменту введення агента в угруповання, що об’єкти справи здійснювали активні дії з пошуку осіб, які зацікавлені в їх «послугах» і готові надати неправомірну винагороду. Тобто, потрібна належним чином задокументована стадія підготовки до злочину.

Це підтверджується положеннями статті 272 КПК України в якій прямо вказано, що під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування…

Тобто, докази, отримані в результаті агентурного проникнення, можуть стосуватись виключно тих злочинів, які на момент проведення негласної слідчої дії, як найменше, знаходилися у стадії підготовки.

Звичайно, про багатьох наших високопосадовців образно можна сказати, що готуватись до вчинення злочинів вони починають ще будучи кандидатами на посаду. Але питання у тому, що поняття злочину не сприймає такої «образності». Нам не відомі деталі, але якщо все, що інкримінувалось, стосується лише хабара, передати який мав агент НАБУ, то слідству досить проблематично було б довести, що задум на інкриміновані дії виник у об’єкта справи до її знайомства з агентом. Якщо це не так, то негласна слідча дія, що передбачена ст. 272 КПК України, проведена з порушенням Закону, і всі здобуті докази дорівнюють нулю, а дії агента є звичайною провокацією.

P.S. Взагалі, ця історія викликає багато суто правових питань до всіх її учасників, – починаючи від детективів НАБУ і закінчуючи Генеральним прокурором.

Є і системні питання, – чому контррозвідка ДВА МІСЯЦІ розробляє спецоперацію з викриття роботи НАБУ, у той час як 30 жовтня вбивають Аміну Окуєву, а в кінці листопада «волонтер розкрив плани наступу ЗСУ»..?

Питань багато, але це вже інші питання.

Григорій Новицький,
керівник Інформаційно-аналітичного центру
Національної безпеки України