Цикли патріотизму: третій триместр 2017-го

Епопея зі зняттям недоторканності з депутатів у виконанні безвідмовного майстра словесної риторики, Генпрокурора Луценка, затьмарила собою раніше проанонсовані плани влади, що так і не були реалізовані. Плани «іще рішучішої» відсічі агресору. Пропоную відслідкувати патріотичні заяви влади останнього кварталу.

16 травня Президент ввів в дію рішення РНБО про заборону соцмереж з «російською пропискою». Україна не може контролювати російський сегмент Інтернету, а тому силовики запропонували заборонити те, на що впливу не мають. Слабкі голоси на захист свободи доступу до інформації були заглушені патріотичною риторикою та нагадуванням про підступи агресора. У результаті рекламні надходження Вконтактє та Однокласників в Україні просіли, але доступ до мереж існує і понині: усі бажаючі можуть скористатися маршрутами через проксі-сервери.

13 червня О. Турчинов заявив про розробку нового закону, який переформатує АТО та визнає Росію агресором на Донбасі. Три з половиною роки на визнання факту, що ми боремося не з терористами, а із зовнішньою агресією? Проте краще пізно, аніж ніколи… і патріотична Україна збуджено загомоніла.

Гомоніла довго… Майже місяць минув у нервовому очікуванні. Видно, чекали Тілерсона, з яким 9 липня рішуче засудили агресію та підтвердили відданість акту капітуляції Мінському процесу, якому немає альтернативи.

Стосовно реінтеграції/окупації Донбасу 10 липня С. Пашинський оголосив, що законопроект не було узгоджено, а тому його не винесли на розгляд ВРУ. Щоби якимось чином пом’якшити розчарування патріотів, РНБО зробило чергову гучну заяву про біометричний контроль для усіх іноземців, які в’їжджають в Україну, а 12 липня у медіа злили начебто той самий проект «Про особливості державної політики з відновлення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей України». Проект, як на мене, примітний двома речами:

  1. В ньому визнається, що Донбас окупований Росією, тобто нарешті агресія називається своїм іменем.
  2. Фактично правила торгівлі з сепаратистами та окупантами і далі визначаються особливим порядком ручного для режиму і таємного для суспільства СБУ.

Проект потонув у стрічці новин і навіть не вийшов в топи. Україна, наче дитина перед мерехтінням мультику на екрані, зачаровано дивилася он-лайн шоу зі зняття недоторканості з нардепів. А тоді Дейдея поранило в жопу в ногу…

Наобіцяли, поговорили, відволіклись і… нічого не зробили. Історія, що нагадує танці з бубном навколо боротьби з корупцією… Танцюємо третій рік, а де вироки? Тут вам також Росія заважає?

Натомість за «Вєсті» взялися серйозно: з бронетехнікою та обшуками. Паралельно ледь не протягнули через раду законопроект, який дозволяв спецслужбі самостійно блокувати ті ресурси в Інтернеті, які вона визнає «терористичними».

Шкода лише, що Україна стільки зусиль витрачає на блокування невигідного режиму інформаційного контенту, замість реальних кроків, які змінюють державу: в економіці, в медицині, в освіті, в обороні. Інформаційний суверенітет встановлюється не блокуванням ворожих сайтів, а створенням власного позитивного наративу (історії успіху), що базується на фактах.

Прикметно, що між інформаційними вкидами влади з патріотичними гаслами приблизно один і той самий проміжок часу – 28 днів. Що бентежить у такому політичному циклі? Відсутність вагітності.

Наразі патріотизм використовується як гасло, але він не став частиною державної політики. Сьогодні це пустий звук, який дозволяє владі каналізувати страх, тривогу та агресію мас в сторону Росії.

Нівелюючи власну суть патріотизму: жертовність та служіння Україні.

Володимир Полевий,

провідний експерт Інформаційно-аналітичного центру

національної безпеки України