Наша відмова від поширення демократичних цінностей до РФ не сприяє посиленню безпеки України

Ми неодноразово чули про причину російської агресії: «Росія не хоче миру і сприймає появлення сильної демократичної європейської української держави як пряму загрозу виживанню путінського режиму». Так вважає голова Ради національної безпеки і оборони О. Турчинов і у цьому з ним важко не погодитись. Окремі автори формулюють цю тезу таким чином: Путін боїться приближення демократичних країн до своїх кордонів як зарази чи пошесті. Йому потрібна або вся Україна, або війна із частиною України і Заходом для того, щоб через вогнище війни до нього не перекинувся дух свободи – наш дух Майдану.

Так, дійсно, дух свободи, демократичні цінності, верховенство права – це речі, які є вкрай небезпечними для будь-якого тоталітарного режиму. І будь-який тоталітарний режим робить все можливе щоби заблокувати поширення подібних ідей серед власного населення. Пам’ятаєте СРСР? Приглушування західних радіостанцій, переслідування самвидаву, шалені проблеми з виїздом за кордон, особливо до «країн капіталістичного світу». Одне слово – «залізна завіса».

Отже, – авторитарний режим зацікавлений в ізоляції власного населення. У Росії режим авторитарний. Чи можна назвати патріотами України тих видатних українських державних діячів, які сприяють Путіну в ізоляції росіян від ідеалів та духу свободи?

Як саме відбувається таке сприяння?

Проблема у тому, що ідеї свободи, демократичні цінності не поширюються як грип повітряно-крапельним шляхом. Для їх розповсюдження потрібні конкретні носії цих цінностей та канали, якими ці цінності будуть транслюватись. Одним з найбільш потужних каналів поширення тієї чи іншої інформації сьогодні є соціальні мережі.

Звідси питання. Заборонивши українцям користуватись російськими соціальними мережами наші можновладці захищають українців від російської ідеології. Та чи не сприяють вони таким чином Путіну в ізоляції російського народу від духу свободи? На це питання можна дати конкретну відповідь, відповівши на просте питання, – що є більш ймовірним, – поширення ідей «руського міра» серед українців, чи ідей свободи серед росіян?

Зрештою, давайте все таки визначимось, – після Майдану та у результаті триваючої війни на Сході українці дійсно стали іншими і вже ніколи не сприйматимуть російську ідеологію, а тому повернення до імперської Росії не можливе? Чи це не так? Чи українці, незважаючи на події останніх років, і надалі лишаються у полоні проросійської ідеології і тому їх свідомість потребує захисту з боку держави?

Дещо дивно все виглядає. З одного боку наші можновладці на кожному кроці стверджують що українці стали «іншими», а з іншого намагаються захистити їх від проросійської ідеології. Так може на ідеологічному фронті гібридної війни настав час не оборонятись, а активно наступати? Не сприяти тоталітарному режиму Путіна в ізоляції власного населення, а навпаки, – розширювати існуючі можливості для контактів та створювати нові?

Чого чекає від нас цивілізований світ?

Далі. Ми радіємо «безвізу». Головна ідея у тому, що максимальна кількість українців побачить на власні очі, що саме є демократія та свобода у практичному вимірі і вже ніколи не захочуть повернутись то нещодавнього тоталітарного минулого. Це чудово і це правильно. Це місія цивілізованого світу, – нести демократичні та європейські цінності до найвіддаленіших куточків тоталітаризму, руйнувати тоталітарні режими. Ми вже частина цивілізованого світу? Чи не так?

Але ті, хто погоджуються з попередньою тезою, далі закликають встановити візовий режим з Росією, або біометричний контроль на кордоні. Чи є це реалізацією місії цивілізованого світу? Тобто, ми та наші західні партнери не зацікавлені у тому, щоб максимальна кількість росіян на нашому прикладі побачила переваги свободи та демократії і стала носіями цієї ідеології?

Опоненти скажуть, що це питання нашої безпеки, це інструмент протидії тероризму, вбивствам і так далі. Шановні, невже хтось дійсно вважає, що введення біометричного контролю на кордоні з Росією може реально запобігти поширенню тероризму в Україні? І це за наявності повністю не підконтрольних територій ЛДНР та не обладнаного належним чином державного кордону з Росією?

З іншого боку, чи є у нас інший спосіб протидії режиму Путіна, окрім як нищення імперських ідеологічних підвалин? Хтось скаже, – давайте побудуємо стіну, припинимо всі контакти, повністю ізолюємо себе від Росії і нехай живуть своїм життям, а ми будемо жити своїм.

Помилкова позиція. Це можна від сусіда по дачі відокремитись, побудувавши величезний паркан і заблокувати його вхідні дзвінки. Між державами, у сучасному світі, такий спосіб не працює. До речі, а що у нас там із широко анонсованим «Східним валом»?

Маємо усвідомити просту річ, – Україна може протидіяти режиму Путіна лише в один спосіб, – робити все можливе для його ліквідації. Для цього потрібен активний вплив на імперську ідеологію.  Намагання ізолюватись від Росії дорівнює сприянню її лідерам в ізоляції населення Росії від ідей свободи і демократії.

Відповідно, потрібно визначитись зі стратегією розвитку стосунків з Росією, – або ми захищаємось, закриваємось і тим самим сприяємо консервації авторитарного режиму в Росії, або ми реалізуємо місію цивілізованого світу – стаємо провідниками демократичних та європейських цінностей і робимо все можливе для їх поширення серед населення Росії.

 

Григорій Новицький,

керівник Інформаційно-аналітичного центру

національної безпеки України