Блокадний фуршет

Торгівля з Донбасом – це фінансування агресора чи життєво важлива частина економіки? Чи зазнають втрат від блокади уряди сепаратистів (населення ОРДЛО є радше жертвою), чи тільки бізнес Ахметова, чи більше втрачає сама Україна? Відповіді на ці запитання ми шукаємо останні два місяці.

Нагадаємо, що у кінці 2016 року ветерани АТО висунили бойовикам наперед нездійснений ультиматум – звільнення з полону усіх українських військових або блокада. З подачі героїні Савченко вимагати звільнення полонених стало модним трендом. 26 грудня ветерани на чолі з одіозним Семенченком почали перекривати залізничні колії з окупованими територіями Донбасу, а далі – з агресором-Росією. Сьогодні, попри березневе потепління, Уряд запевняє, що ситуація в енергетиці є критичною.

Що з цим робити? Почнемо з того, чи справді закуповуючи вугілля, українці фінансують владу сепаратистів? Широко відомою (завдяки ухвалі Сєвєродонецького райсуду за матеріалами розслідування СБУ) стала цифра податків, які «ЛНР» отримує від кожного продажу вугілля в Україну. Це 47% від суми платежів з України. «Ці кошти, в подальшому, направляються на виплату заробітних плат членам терористичних угруповань «ЛНР»… а також на закупівлю амуніції, форми і т.д.», – говориться в ухвалі.

Отже, з ціни продажу вугілля шахти Донбасу сплачують 20% ПДВ до українського бюджету та ще 47% від суми, що залишилась, – до каси невизнаних республік. Пряме фінансування «терору» є очевидним. Для об’єктивності слід зазначити, що значна частина цих коштів іде на соціальні виплати, інфраструктуру та інші затрати республік окупантів.

Блокування руху для вантажів з Донбасу тимчасово зменшує фінансові надходження до ЛДНР. Але, перше – фінансування та логістика власне війни та терору відбувається російським коштом і торгова блокада на них впливає дуже опосередковано; по-друге – треба усвідомлювати, що блокується лише Донбас. По-факту, протестувальники перенаправили прямі вантажопотоки з окупованих територій – до маршрутів через територію РФ. Віднині ми купуватимемо це саме вугілля в РФ, але вже дорожче. Чому? Ну… Президент любить шукати причини торгівлі з агресором у «гібридності» війни. Свій бізнес в РФ не в счьот. Я називаю це гібридною відповіддю на пряму агресію. Але економіку процесів розумію.

Чи можемо ми відмовитися від торгівлі з РФ? Заблокувати усю торгівлю з агресором? За інформацією Держстату у 2016 році експорт до РФ склав близько 10% усього українського експорту товарів та послуг (3,59 млрд з 36,4 млрд долл. США). Імпорт з РФ складає майже 13% усього імпорту в Україну (5 з 39 млрд долл.). Сумарний товарообіг – 8,59 млрд долл., з яких сплачуються податки та які створюють тисячі робочих місць в Україні. Це багато чи мало? Для порівняння – експорт до США становить аж 1% нашого експорту, до Китаю – цілих 5%, імпорт із США – 4,4%, з Китаю – 12%.

Висновок: Не зважаючи на скорочення об’ємів торгівлі з 2014 року,  Росія залишається нашим найбільшим зовнішньоекономічним партнером. Повністю відмовитися від торгівлі з РФ зараз –  не реально.

Антрацит з Донбасу – це сировина для енергетиків та чорної металургії України. Для роботи теплової електрогенерації України використовується антрацитове вугілля, доля якого у вугільному балансі складає 35%, і газове вугілля – на яке припадає 65%. Хоча це два різних види вугілля з різною ціною, для них обох введена одна формула розрахунки ціни – «Роттердам +». Чому так? Очевидно, – це також наша гібридна відповідь агресору)))

76% ринку теплової генерації, і 20% у енергобалансі країни загалом, припадає на ДТЕК Рината Ахметова. Шахти ДТЕК також забезпечують 88% видобутку вугілля в Україні. Ще 8% генерації енергії припадає на «Центренерго», яке пов’язують з І.Кононенком. Отже бенефіціаром вугілля з Роттердаму є явно не лише Ахметов, а ті гібридні високопосадовці, які лобіювали рішення НКРЕКП.

Експорт продукції чорної металургії у 2016 році становив майже 22% від усього експорту. Наш експорт за 2016 рік впав майже на 5%. Коли ми говоримо про чорну металургію та теплову електрогенерацію – маємо на увазі бізнес Ахметова в Україні. Коли, хто і за які гроші дозволив таку монополізацію критично важливої інфраструктури в одній бізнес-групі – питання важливе, але не в межах цього диспуту.

Більш важливо швидко відповісти на інше запитання: чи є підприємства Ахметова критично важливими для енергетики та чорної металургії України? Для України в цілому? Так, на сьогодні є. Чи можлива швидка націоналізація і подальша приватизація цих підприємств? – Ні. Чи зобов’язаний Ахметов відмовлятися від вигідних йому та легальних схем поставок вугілля з ОРДЛО? Ні. Чи достатні заходи вживає уряд для подолання кризи та залежності України від окупованих територій та агресора в цілому? Ні.

Колишній член державного регулятора енергетики (НКРЕКП) Андрій Герус вважає , що для подолання енергозалежності Україна могла:

  • перевести декілька блоків електростанцій з антрациту на газову групу вугілля
  • збільшити пропускні можливості портів для імпорту вугілля,
  • диверсифікувати поставки за рахунок ПАР та Австралії,
  • формувати запаси вугілля на складах у не сезон (закупати вугілля влітку).

Уряд цього не зробив, натомість було пролобійовано сумнозвісну формулу вартості вугілля у тарифі «Роттердам +» на користь структур Ахметова. Одночасно, вартість комунальних платежів для населення виросла приблизно у 2,5 рази.

Зважаючи на це та на всенародну любов до чесно зароблених статків найкращого українського бізнесмена з Донецька, сам уряд створив ідеальні умови для підтримки дій протестувальників. І емоційний баланс є цілковито на стороні протестувальників. Чи законним є перекриття залізничних колій? Якщо бути юридично точним – то блокада є кримінально караним діянням, але допоки правда на стороні блокувальників закон мовчить. Чому? Спитайте про це ветеранів Майдану)))… і «да прибудєт з німі вєлікая сила!»

Чи пробувала влада зняти блокаду? Усіма доступними засобами. Від проплачених тітушок і пенсіонерів – до встановлення жорсткіших адміністративних процедур. 1 березня Уряд прийняв постанову №99 «Про порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції». Новим порядком передбачено, що перетин лінії розмежування дозволено лише тим підприємствам, які зареєстровані в Україні на підконтрольних територіях, не мають заборгованостей перед бюджетами, мають єдиний виробничий цикл на території України (крім Криму) та на тимчасово неконтрольованій території і проводять розрахунки з використанням виключно внутрішньодержавної платіжної системи. Уряд запропонував компроміс.

Попри те, що в цілому влада не вирвалася з корупційних схем та договорняків та сама створила позитивний емоційний фон для сучасних українських Робін Гудів – Савченко, Семенченка та Парасюка, у випадку з блокадою цей компроміс слід уважно розглянути. Блокада завдає реальних втрат економіці України вже зараз і надає зручні аргументи для агресора: хунта не контролює протестні настрої (таки не контролює), фашисти порушують закони та домовленості (угу…)

Чи є компромісний ендшпіль цієї партії, що нам явно не на користь? Чи не настав час перевести фізичну блокаду торгівлі до контролю за виконанням програм влади з енергонезалежності, імпортозаміщенню з РФ, порядку переміщення товарів з АТО?

Ділити владу не на часі… Час зробити прозорішими наші гібридні (чи просто мутні) відносини з агресором.

Володимир Полевий,

провідний експерт Інформаційно-аналітичного центру національної безпеки України