Пульс нації

В 60-ті роки Україна з очікуваної тривалості життя поступалась лише одній європейській країні – Швеції

Слухав Володимира Гройсмана в ефірі 112 каналу з приводу планів уряду по скороченню смертності від серцево-судинних захворювань і був приємно здивований тим, що наш уряд таки звернув увагу на цю проблему. Почув багато розумних речей, але, нажаль, не почув головного.

Відразу зазначу: наведені Прем’єром цифри свідчать, що за останні десять років негативні тенденції не змінились, а ситуація в цілому погіршилась. Серцево-судинні захворювання продовжують посідати чільне місце в структурі захворюваності, смертності та інвалідізації населення України, а їх кількість продовжує збільшуватися.

Так у 2007 р. у структурі загальної смертності 61,6% припадало на смертність від хвороб системи кровообігу. На сьогодні, зі слів Прем’єра, ця цифра складає 65%. Ось така тенденція.

Що пропонує Уряд ви чули – розбудова мережі центрів кардіохірургії, компенсація вартості ліків, інші досить конкретні речі. Мабуть, це правильно. Хочу лише звернути увагу громадськості на те, що не прозвучало, але мало звучати у першу чергу.

Отже, в Україні смертність від інсульту серед осіб віком 45-75 років складає 606 на 100 тис. населення, що в 12 разів вище порівняно із Швейцарією. Інсульт – основна причина інвалідності населення. Тільки 20% осіб, які вилікувалися, повертаються до активного життя.

Медики вважають, що саме завдяки профілактичним заходам впливу на основні первинні фактори ризику в більшості країн Європи вдалося знизити захворюваність і смертність від серцево-судинних та судинно-мозкових хвороб на 60–80%. Досвід Франції свідчить про те, що завдяки витратам на профілактичне лікування хворих з артеріальною гіпертензією, що були набагато меншими, аніж витрати на лікування хворих з інсультом, вдалося досягти зниження ризику виникнення інсульту на 40%. Отже, профілактичні заходи є значно дешевшими і дієвішими.

А що наш Уряд думає з цього приводу? Безумовно, потрібні центри кардіохірургії, потрібно компенсувати вартість ліків. Але як не допустити потрапляння людини на лікарняне ліжко?

Державна ідеологія та нормативно-правове регулювання щодо боротьби з серцево-судинними захворюваннями, на нашу думку, має ґрунтуватися на первинній профілактиці хвороб, головним елементом якої є диспансеризація здорових і хворих. Суть диспансеризації полягає в спостереженні за здоров’ям людей, виявленні захворювань на ранніх стадіях, коли вірогідність оздоровлення найбільша; в активному лікуванні хронічних хворих з метою забезпечення їхньої життєдіяльності та працездатності.

В Україні ж диспансеризація фактично припинила своє існування. Відсутнє і відповідне нормативно-правове регулювання. Між тим, на думку академіка Ю. Спіженка, саме ця форма профілактики була одним з основних факторів того, що в 60-ті роки Україна з очікуваної тривалості життя поступалась лише одній європейській країні – Швеції, тоді як у Франції, Англії, Німеччині цей показник був нижчим, ніж в Україні.

Держава повинна створити та нормативно закріпити умови для формування здорового способу життя, вдосконалення гігієнічного виховання населення, посилення боротьби зі шкідливими звичками. Нині на профілактичну роботу в нас відведено до 5% часу дільничних терапевтів, тоді як у США – 30-40% часу сімейних лікарів.

Нагадаю нашим урядовцям, що у 2002 р. європейські країни нормативно закріпили план дій “Серце Європи”, в якому загальне завдання для всіх країн Європи, в тому числі й України, сформульовано так: до 2020 р. знизити смертність внаслідок серцево-судинних захворювань в осіб молодших 65 років на 40%.

Хотілося б дізнатись, що думає з цього питання наш уряд, зокрема, міністр охорони здоров’я? Який стан справ з цією стороною євроінтеграції?

Григорій Новицький,
доктор юридичних наук, керівник Інформаційно-аналітичного центру Національної безпеки України