Рушійні сили Незалежності: цінності та гроші

Джордж Вашингтон – перший президент США, що вів за собою революційні війська під гаслами свободи та рівності … був одним із найбагатших плантаторів Вірджинії та власником сотень чорношкірих рабів.

Рівність чи бізнес: що було більшою цінністю для Вашингтона? Дозволимо припустити, що однією з головних рушійних сил революції була рівність для бізнесу.

Якщо відкинути ідеологію, то Американська революція – це війна ЗА рівність у оподаткуванні та ПРОТИ привілеїв Корони у колоніях. Війна вільних людей за свої гроші.

Далі про війну, революцію та гроші на теренах України.

Чи бути війні, чи відстоїть Україна незалежність? Це мабуть два основних питання, над якими зараз замислюється кожен українець.

Щоб знайти відповідь представимо проблему в максимально абстрактному, спрощеному вигляді. Якщо йдеться про економіку, політику, міжнародні відносини, то ключовим питанням є пошук тих рушійних сил, мотивів, які пояснюють причину тих чи інших явищ. Тут головне  – не «загубитись» серед загальновизнаних абстракцій, які на перший погляд все пояснюють.

Чому ЄС та США допомагають Україні? Офіціно – тому що Україна прагне свободи, демократії, вона підтвердила свій європейський вибір, зупинила зовнішню агресію і прочая, прочая, прочая. Ми це чуємо кожного дня. Що не так? Наче все так, крім одного, – це не причина. Більше того, причина знаходиться не в Україні. Це щось, або хтось, хто відповідним чином впливає на політику урядів країн ЄС та США щодо України.

Ми знаємо, що демократичні уряди прагнуть поширення власних цінностей та свободи в усьому світі. З погляду геополітики вони не хочуть посилення позицій Росії, її агресивної політики щодо Заходу і, відповідно, хочуть обмежити вплив РФ на Україну. Росія, у свою чергу, боїться поширення НАТО на схід, не хоче цінностей Заходу і тому веде війну з Україною.

Як на мене, все набагато простіше. Просто ті, хто має гроші в країнах ЄС та США, розглядають Україну як потенційний регіон для ведення прибуткового бізнесу. Але вести бізнес в сучасній Україні – справа ризикована.. і не тільки через війну. У глобального бізнесу є два варіанти: або чекати, поки ситуація зміниться сама собою, або активно впливати на ситуацію в Україні через власні уряди.

Можна було б і зачекати, але кризові явища в світовій економіці все активніше підштовхують до дій, а тим, хто не хоче розвивати бізнес, шукати нові ринки збуту та робочої сили, загрожує крах. Тому часу на вагання немає. Економіка країн ЄС та США потребує руху вперед, розвитку, нових територій, дешевої та кваліфікованої робочої сили і, звичайно, ринків збуту.

Сьогодні гроші, а не цінності є головним чинником боротьби за Україну. Давайте дамо собі відповідь на просте питання, – чи зацікавлені ми, пересічні громадяни, у присутності іноземного бізнесу в Україні? Інакше кажучи, що поганого у тому, що хтось прагне заробляти в Україні? Прошу не плутати з «заробляти на Україні». Заробляти на Україні – це коли остання є об’єктом для грабунку та джерелом власного збагачення. Вести бізнес В Україні – це інтегрувати власний бізнес в українське суспільство з метою отримання взаємних вигод.

Чи зацікавлені ми у створенні нових робочих місць, у наповненні бюджету держави, розвитку інфраструктури? Мабуть не випадково значна кількість працездатного населення України обирає роботу за межами України. Бізнес в Польщі, Німеччині, Франції, США, дає можливість жити, а не виживати населенню цих країн. Бізнес там робиться не на Польщі, не на Німеччині, а в Польщі та в Німеччині.

Поміркуйте. З якого дива іноземні уряди вкладають немалі кошти у створення в Україні антикорупційних органів? Альтруїзм? Своїх проблем не вистачає? Як на мене відповідь проста:  корупція – це головний чинник, який заважає іноземцям працювати в Україні. Відповідно ті, хто бажає мати бізнес в Україні, через свої уряди прагнуть встановити тут правила, які дозволять захистити їх від корупційних ризиків.

Чи зацікавлені у цьому ми? Корупція в Україні – це не просто кримінологічне явище. Це спосіб організації і реалізації державної влади, який перетворює владу на інструмент обкрадання власного народу. Це інструмент збагачення на Україні і на українцях. Це наслідок і результат активної діяльності тих, хто заробляє на Україні.

Отже боротьба з корупцією – це не просто боротьба з суспільно-небезпечним явищем. Боротьба завжди відбувається між кимось, а не між кимось і чимось. Не з корупцією ми боремось, а з тими, хто бажає заробляти на Україні. А в сухому підсумку, боротьба з корупцією сьогодні – це боротьба між бізнесом, який бажає заробляти в Україні і тими силами (це не бізнес), які бажають заробляти на Україні.

Більше того, боротьба між цими непримиренними силами відбувається і на сході України. Однак на сході України у бажаючих і далі грабувати Україну є потужний союзник – ті, хто заробляють на Росії. Останні аж ніяк не зацікавлені у зміні у сусідній державі способу організації і реалізації державної влади – ліквідації корупції. Приклад некорумпованої України може стати «заразним».

Чи може згаданий «союзник» дозволити собі захопити Україну чи її частину? Теоретично – може. Але чи вирішить це основну задачу: збереження правлячого режиму в Росії? Ні, навпаки, за такої ситуації керівництво Росії отримає як найменше 15-20 мільйонів людей «інфікованих вірусом» ліберальної економіки. І не факт, що Росія встигне «перетравити» таку масу людей до того, як цей «вірус» пошириться Росією. Навіщо такі ризики?

Отже маємо чітко усвідомити – накопичення військ біля наших кордонів, провокації в Криму тощо – це сигнал в першу чергу тим, хто хоче заробляти в Україні. Цими діями Путін намагається мінімізувати інтерес ділового Заходу до України. Не буде такого інтересу, не буде і перемоги над корупцією в Україні, а відтак і російському «способу життя» найближчим часом нічого не загрожуватиме.

Ви задасте питання: виходить, що в української і російської влади є спільний інтерес і спільний ворог – ті, хто бажають заробляти в Україні і в Росії? Виходить, що так.

Взагалі українська влада знаходиться, м’яко кажучи, у незручному становищі. Для того щоби отримати владу, довелося оголосити війну тим, хто бажає заробляти на Україні і заручитися підтримкою (у тому числі фінансовою) бажаючих заробляти за правилами. Однак останні, в обмін на підтримку, почали досить чітко і конкретно формулювати свої умови, головна з яких – ліквідація корупції. Якщо ж виконати їх умови, то сама влада втратить цінність, бо перестане приносити прибутки.

Ось перед таким непростим вибором знаходиться сьогодні українська влада. Точніше, вибору немає: або послідовно змінювати спосіб організації і реалізації державної влади (ліквідувати корупцію), або залишитись поза владою та втратити не тільки можливість заробляти на України, а і самій стати об’єктом розслідувань. Найнеприємніше для влади, що розслідування все рівно неминучі. Питання лише у їх відтермінуванні.

Такою є об’єктивна реальність, і з нею доведеться рахуватись –  і нам і нашій владі.

А війна – вона триває.

Григорій Новицький,

керівник Інформаційно-аналітичного центру

Національної безпеки України,

Володимир Полевий,

провідний експерт ІАЦ