Увидеть Париж – и НЕ умереть

 

Минуло достатньо часу, щоб перша, емоційна хвиля оцінок результатів перемовин норманської четвірки у Парижі спала. Маємо вітати фактичне припинення вогню на Сході України та подальші пошуки політичного врегулювання конфлікту. Можемо також підвести раціональні висновки.

1.      В Парижі сторони не обговорювали принципово нових питань і залишалися в межах напрямів, визначених Мінськими домовленостями лютого 2015 р. Положення про амністію, вибори на Донбасі, закон про особливий статус та децентралізацію, як ключовий елемент конституційної реформи там вже були. Заради об’єктивності зазначу, що конституційної реформи не було в тексті Мінських домовленостей вересня 2014 р., і вона з’явилася у новому тексті домовленостей лише після Дебальцевської кризи.

2.      Сторони вийшли за рамки букви лютневої угоди лише в частині термінів проведення місцевих виборів на Донбасі. Так, у п.9 Мінську було опосередковано вказано, що політичне врегулювання та вибори мали завершитися не пізніше кінця 2015р. Фактично, цей пункт був єдиним, де бойовики були обмежені конкретними термінами. В Парижі вирішили за краще посунути терміни, а не визнавати угоду недійсною. Варто пам’ятати, що саме до виборів  та «всеохоплюючого політичного врегулювання» прив’язана дата відновлення Україною контролю за кордоном. Вже 6 жовтня окупаційна влада ЛДНР заявила про перенесення виборів на 2016 рік. Меркель і Оланд говорять про необхідний для підготовки виборів термін у 90 днів, відповідно до «стандартів ОБСЄ».

3.      7 жовтня Павло Клімкін з трибуни Верховної ради заявив, що вибори на Донбасі відбудуться лише після виведення російських військ і техніки. Дуже хочеться в це вірити, однак, підкреслю, що, по-перше, Ангела Меркель та Франсуа Оланд не бачать російських військ на Донбасі. Щоб не входити у клінч з Росією, у офіційних заявах  вони використовують евфемізм «іноземні війська на території України». По-друге, на прес-конференції після Паризької зустрічі Оланд прямо сказав, що виведення військ відбудеться лише після визнання ОБСЄ результатів виборів. По-третє, у тексті Мінську жодних конкретних термінів виведення військ не встановлено (п.10). По-четверте, присутність росіян не визнає Путін та представники окупацій, а тому, з їх точки зору, виводити немає чого, і тут жодного консесу досягнуто не було.

4.      В Парижі, нажаль, не вдалося зламати логіку Мінських домовленостей, закладену росіянами. Її суть доволі проста: спочатку Україна визнає і закріпляє в Конституції та законах статус «республік» та їх органи влади, армію-«Народну міліцію», суди та прокуратуру; Європа через ОБСЄ легітимізує результати через визнання виборів на Донбасі; і лише після цього Росія все одно НЕ виведе війська, бо їх там немає, і буде продовжувати «транскордонне співробітництво» та шантаж України. Росіяни припинили ескалацію відразу після голосування в українському парламенті, який у першому читанні схвалив зміни до Конституції в  частині статусу Донбасу, а зовсім не після підписання угод. Росія продовжує задавати темп у раундах хоча й зазнає втрат від економічних санкцій Заходу.

5.      Для того, щоб реалізувати Мінські потрібен консенсус у Раді. З огляду на ціну питання, баталії у парламенті будуть гарячі. Сподіваюся, що ми почуємо відверту дискусію на болючу тему. Україна втомилась від популізму та «перемог». Україна заслужила на чесність.

Володимир Полевий,

керівник Інформаційно-аналітичного центру національної безпеки України