Висновки за результатами круглого столу «Гаряче літо 15-го: еміграція, колаборація чи спротив?»

123

Як ми анонсували, учора, 26 березня в національному інформаційному агентстві України «Укрінформ» Інформаційно-аналітичний центр провів круглий стіл «Гаряче літо 15-го: еміграція, колаборація чи спротив?». 

Вже сьогодні на de-factoокупованих територіях Сходу України та Криму знаходяться міліони громадян України. Маємо погодились з імовірністю подальших територіальних захоплень на користь невизнаних псевдо-народних утворень та за прямомої підтримки РФ.

На круглому столі відбулася досить непроста дискусія на тему фізичного спротиву окупаційному режиму, правового статусу населення на цих територіях, а також про зміст інформаційних повідомлень для громадян України, які знаходяться під загрозою окупації.

Висновки щодо перспектив спротиву на окупованих територіях.

Історичний досвід партизанського руху у ІІ WW, приклади Абхазії, Пд.Осетії та Чечні свідчать, що спротив на окупованих територіях набуває розмаху та стає ефективним за умови присутності однієї з або сукупності таких умов:

–          активної зовнішньої підтримки з боку наступаючих збройних сил «визволителів»;

–          чіткої та усвідомленої перспективи «визволення»;

–          історичної традиці боротьби за незалежність, яка є живою в переказах «від діда – до батька – від батька до сина».

На жаль, сьогодні зазначені умови на окупованих територіях Донбасу відсутні. Тому, наприклад, заяви, на зразок «піднімайте повстання, а ми вам допоможемо», повинні робитись дуже відповідально та враховувати офіційну стратегію України щодо окупованих територій, яка зараз не передбачає військового варіанту вирішення конфлікту.

Разом з цим, саму ймовірність використання армії для відновлення порушених прав відкидати не слід. Як підкреслив Бачо Корчилава, наразі головне завдання армії – не допустити нової окупації та зменшити території, непідконтрольні Києву.

Факторами, які зменшують ймовірність відкритого спротиву окупантам є:

–           публічна практика терору та залякування щодо проукраїнськи налаштованих громадян;

–           постійна демонстрація власної військової та репресивної сили: техніка та озброєні люди на вулицях;

–           високий базовий рівень антиукраїнських настроїв серед населення, сформований, в тому числі, під впливом пропаганди та внаслідок обмеження доступу до альтернативних каналів інформації;

–           неструктурованість та неготовність до боротьби в умовах підпілля проукраїнських осередків.

Тому для громадян, які роблять свідомий вибір на користь спротиву агресії, що насувається, рекомендованим алгоритмом дій є військова служба у резерві ЗС України.

Висновки щодо політико-правового статусу громадян України, що опинилися під окупацією.

На даний час в Україні відсутня правова база, яка визначає  основоположні принципи (засади) правового статусу громадянина на окупованій території. З огляду на ймовірні необгрунтовані репресії надзвичайно важливо визначити рамки діяльності, яку можна окреслити як «колаборація».

Постанова ВРУ  №2396  «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнає статус територій, але не громадян. Рамковими нормативними актами є Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та стаття 111 Кримінального кодексу України «Державна зрада».

Перший визнає незаконною діяльність усіх органів влади, що створенні з порушенням Конституції та законів України. Другий – передбачає кримінальну відповідальність за  перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

При цьому потребують правової оцінки діяння, що вчинені на окупованих територіях і які полягають, наприклад, в ухиленні від військової служби чи у завідомо неправдивому інформуванні населення про події в Україні, тощо.

Врегулювання цих питань важливе також як засіб для унеможливлення подальших безпідставних переслідувань громадян за звинуваченнями у «колабораціонізмі». Слід пам’ятати, що у поствоєнній Франції за співробітництво з німцями на підставі судових рішень було страчено більше 2000 осіб, а внаслідок самосудів – ще приблизно 4500 людей.

З огляду на це, окремого менеджменту потребують інформаційні повідомлення, меседжі, які Україна спрямовує до окупованих територій:

–           чи мають майбутнє невизнані квазі-державні утворення?

–           чи розглядається силовий варіант відновлення законності в принципі?

–           чи розмежовує Україна протиправну діяльність на окупованих територіях від фактичного проживання і здійснення, наприклад, господарської діяльності?

–           які умови готова надати Україна для тих, хто покидає захоплені населені пункти?

–           …

Учасники круглого столу погодились, що це лише початок публічного дискурсу щодо громадян на окупованих територіях, і що значна частина окреслених проблем передбачає відповідного інформаційного та законодавчого супроводу.

 Інформаційно-аналітичний центр