Чи потрібен Україні Міжнародний кримінальний суд як відповідь на російську агресію?

Сьогодні в окремих ЗМІ («Вести», «Сегодня») та у соціальних мережах триває дискусія щодо ратифікації Римського Статуту. Зважимо плюси і мінуси зазначеного рішення. Підкреслю, що першу скрипку в ініціюванні питання про ратифікацю відіграють саме проросійські джерела. Чи випадково це?

Римський статут (1998 р.), яким засновано Міжнародний кримінальний суд (МКС), Україна підписала, але наразі так і не ратифікувала.  Відповідно, зараз Міжнародний кримінальний суд не поширює свою юрисдикцію щодо злочинів, вчинених на території України. Не ратифікувала статут і Росія.

Коротко про сам суд. Під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду підпадають не всі, а лише окремі, найбільш небезпечні з точки зору міжнародної спільноти, злочини:

–       геноцид;

–       злочини проти людяності;

–       військові злочини;

–       агресія, вчинена щодо держави-учасника.

Усі перелічені вище діяння визнані злочинами і за українським Кримінальним законом і мають, насамперед, розслідуватися саме національними правоохоронними органами. Тому, навіть якщо країна не ратифікувала Статут, це не означає, що винні у вчинені, наприклад, злочинів проти людяності, можуть уникнути покарання.

Суд починає офіційне розслідування лише у випадку, коли є підстави вважати, що національні інституції не провели належного і всестороннього розслідування, а винні особи уникнули покарання. Наприклад, коли влада «покриває» своїх військових, які виконували злочинні накази.

Важливо, що юрисдикція МКС поширюється лише на територію держав, що ратифікували Римський статут (міжнародний документ, яким і було створено Суд). Розкрию цю тезу на прикладі:

Росія не ратифікувала Римський статут, а Грузія – ратифікувала. У серпні 2008 року російська армія вторглася на територію Грузії «для захисту російських громадян».

Натомість, зараз Міжнародний кримінальний суд розглядає більше 3000 звернень саме від росіян, які отримали російське громадянство у Південній Осетії та, начебто, зазнали шкоди від дій грузинської влади. Тобто саме росіяни (а не навпаки) виступають на боці обвинувачення, а дії грузинської сторони досліджуються судом. Переслідування російської влади, солдат та керівництва Міжнародним кримінальним судом неможливе, оскільки та не є країною-учасником Римського статуту. Звісно, що Росія, яка свідомо дестабілізує ситуацію у країнах, що «входять до сфери » її національних інтересів, не збирається ратифіковувати цей документ.

Росія вже створила «Білу книгу пам’яті» щодо подій на Донбасі та готує позови до українських військових. За логікою росіян немає значення, що саме російські військові та підтримувані нею терористи вині у загибелі тисяч мирних громадян та українських військових. Важливими є лише зфальсифіковані дані про обстріли Донецька та Луганська та тисячі скарг від обурених мешканців, які вже підготовлені російськими юристами.

Висновки наступні: принципово, Україна не виступає проти ратифікації Римського Статуту, однак чітко усвідомлює, що це буде використано росіянами у пропаганді та для здійснення дипломатичного тиску на нашу державу. В умовах анексії Криму та агресії Росії на Донбасі ратифікація Римського статусу доцільна лише в умовах синхронного прийняття такого рішення, насамперед, Росією.

 

Володимир Полевий, заступник керівника

Інформаційно-аналітичного центру РНБО