ПАРЄбрік російської дипломатії: аналізуємо наслідки

Парламентська асамблея Ради Європи вдруге поспіль позбавила делегацію Росії права голосу до квітня 2015 р. Нагадаю, що у квітні 2014 р. таку санкцію Асамблея застосувала до росіян після розгляду питання про анексію Криму та порушення територіальної цілісності України.

Парламентська асамблея Ради Європи – представницький міжпарламентський орган країн-членів Ради Європи.  Головною функцією ПАРЄ є моніторинг стану прав людини, демократії та верховенства права. І, хоча Асамблея приймає резолюції та рекомендації, що мають лише рекомендаційний характер для країн-членів, ця подія є знаковою для оцінки подальших дій Європи щодо врегулювання конфлікту в Україні.

Усі російські поправки до тексту резолюції, які маскували російську участь у конфлікті, були відкинуті. Натомість, пропозиції української делегації про звільнення Надії Савченко були включені до фінального тексту.

Політичний ефект такого рішення очевидний. Окрім цього, варто наголосити на більш глибокому контексті. Мається на увазі «дух» норм та принципів, які лягли в основу створення Ради Європи.
Останні закріплені у «Статуті Ради Європи», який зазначає, що країни-члени:

«Підтверджують свою відданість духовним і моральним цінностям, які є спільним надбанням їхніх народів і справжнім джерелом особистої свободи, політичної свободи і верховенства права, що лежать в основі будь-якої справжньої демократії».

Метою Ради Європи (ст. 1 Статуту) є досягнення  більшого  єднання  між  її  членами  для  збереження  та втілення в життя ідеалів і принципів,  які  є  їхнім  спільним  надбанням,  а  також   сприяння   їхньому  економічному та соціальному прогресу.

Кожний член Ради Європи обов’язково повинен визнати  принципи  верховенства  права  та  здійснення  прав людини і основних свобод  всіма особами,  які знаходяться  під  його  юрисдикцією (ст.3 Статуту).

Таким чином, Асамблея у дипломатичний спосіб дає однозначний сигнал світу: Російська Федерація не є державою, яка дотримується європейських демократичних цінностей.

Російські політики у відповідь на позбавлення права голосу у Асамблеї вже заявили, що можуть припинити співпрацю з ПАРЄ, а у найемоційнішому варіанті – Росія взагалі вийде з Ради Європи та Європейського суду з прав людини. Дозволю пристати до точки зору депутату від Нідерландів Тіні Кокса, який застеріг, що такий сценарій «може нашкодити 140 млн росіян, давайте не забувати, що це теж стоїть на кону».

Для прикладу: у випадку винесення обвинувачувального вироку Надії Савченко, та після його оскарження, саме Європейський суд з прав людини залишиться єдиною інстанцією для правового впливу на російську політичну систему. Принаймні, у частині виплати компенсації. Нагадаю, що саме Єропейський суд присудив РФ сплатити компенсацію М. Ходорковському у розмірі 2 млрд. долл. по справі «Юкоса».

Європейський суд з прав людини – інституція, яка має міжнародну юрисдикцію у питаннях, обмежених рамками Європейської конвенції з прав людини. Остання фіксує перелік невід’ємних прав і свобод людини і в такий спосіб конкретизує цінності, що лягли в основу створення Ради Європи.

Разом з цим, сам очільник російської делегації Олексій Пушков заявив, що питання про вихід Москви з Ради Європи і всіх її структур буде поставлено, якщо право голосу росіянам не буде повернуто наприкінці 2015 року. Тобто, до кінця року питання так не стоїть, а можливості для подальшого публічного осуду російської агресії залишаються.

Таким чином, позбавлення Росії права голосу у ПАРЄ до квітня 2015 року є беззаперечною політичною перемогою української дипломатії, яка таким чином закладає ще один камінь у підвалини єдностї Вільної Європи в оцінці політики російського режиму та дозволяє продовжити дипломатичний наступ на агресора.

 Заступник керівника ІАЦ РНБО,

к.ю.н. Володимир Полевий