Права людини в Криму: наслідки окупації

Ситуація правової невизначеності, яка виникла внаслідок анексії Криму Російською Федерацією, зміни владних структур та їх прискореної інтеграції у загальноросійську державну систему, породила низку ризиків та загроз безпеці мешканцям півострову, включаючи потенційні порушення принципів верховенства права.

Особливе занепокоєння у цьому зв’язку викликають випадки незаконних арештів, зникнень, тортур, переслідування за національною ознакою (передусім, кримських татар), порушення самопроголошеною владою свободи слова та ЗМІ, права на освіту, права на свободу совісті та віросповідання, права приватної власності та права на ведення підприємницької діяльності тощо. Гостро стоїть на сьогодні питання майбутнього становища тих мешканців Криму, які відмовилися від російського громадянства і залишили громадянство України.

Оцінюють ситуацію з дотриманням прав і свобод на тимчасово окупованій території України міжнародні інститути, які діють в Україні на запрошення української сторони та в межах Резолюції 68/262 Генасамблеї ООН, прийнятої 27 березня 2014-го під назвою «Територіальна цілісність України». Зокрема, працює Моніторингова місія ООН з прав людиниМісія ОБСЄ з оцінки стану справ із дотримання прав людини, міжнародна правозахисна організація «HumanRightsWatch». Це питання безпосередньо відслідковується Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин А.Торс, а також Комісаром Ради Європи з прав людини Н.Муйжнієксом.

Інформація щодо ситуації в Криму у сфері прав людини та прав національних меншин, яка системно оприлюднюється у вигляді доповідей і звітів цих міжнародних організацій,підтверджує погіршення ситуації з дотримання прав людини на тимчасово окупованій території України, а також свідчить про збільшення випадків їх порушення. Зростає кількість вимушених переселенців, які виїжджають з півострова на материкову частину України. За оперативною інформацією станом на 19 грудня 2014 року кількість внутрішніх переселенців з тимчасово окупованої території України перевищила 20 тис.осіб.

Порушення прав громадян на вільне волевиявлення

Проведення під тиском російських окупантів 16 березня ц.р. «референдуму» в АР Крим всупереч чинному українському законодавству, а також наступна анексія півострову за сфабрикованими результатами, які не відповідали реальній волі населення Криму, стало першоосновою порушення прав громадян України, які проживають на території Кримського півострову.

Одним із ключових інструментів прискорення інтеграції окупованої Автономної Республіки Крим у загальноросійську державну систему стало проведення 14 вересня ц.р. виборів до «Державної ради» Республіки Крим (парламент) та місцевих органів влади півострову.

Недбала організація передвиборчої кампанії та її поспішна організація відбулися із системними порушеннями демократичних принципів та масовими порушеннями прав людини і громадянина. Бойкотування виборів кримськими татарами – корінним народом Криму поставило під сумнів як легітимність цих виборів, так і їх результати.

Порушення прав людини за ознаками громадянства та національності

Жодна особа не може в примусовому або автоматичному порядку змінити своє громадянство – це випливає із норм міжнародного права та практики міжнародних судів. Однак в Криму є численні факти примусової відмови від українського громадянства.

Значна кількість мешканців Криму після анексії Росією Криму та приєднання його на правах суб’єкту федерації до Російської Федерації не бажали відмовлятися від українського громадянства в обмін на отримування російського. Водночас окупаційна влада створила мешканцям півострову організаційні та правові перепони з метою уникнення відмов від російського громадянства. Так, в Криму було утворено лише 3 пункти для подачі відповідних відмов від російського громадянства (Сімферополь, Білогірськ, Бахчисарай). Термін їх подання становив лише місяць (до 18 квітня 2014 р.) і попри поширену самопроголошеною владою інформацію про його продовження не був збільшений. Кожній особі, яка написала відмову від російського громадянства, видавали довідку без печатки та підписів.

Питання громадянства набуло критичного характеру ще й у зв’язку з угодою між РФ та самопроголошеною владою Криму, в якій говориться, що громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають в Криму чи в Севастополі станом на 18 березня 2014, визнаються громадянами Росії, за винятком осіб, які протягом одного місяця виявлять бажання залишити собі чи своїм неповнолітнім дітям існуюче громадянство або залишитися особами без громадянства.

Крім того, 4 червня ц.р. президент Росії підписав зміни до закону «Про громадянство Російської Федерації», якими була введена кримінальна відповідальність за приховання подвійного громадянства. Згідно з новою редакцією закону, особи, що приховують друге громадянство, підлягають штрафу в розмірі до 200 тис. рублів або обов’язковим громадським роботам. Нові положення набирають чинності з 1 січня 2016 року.

Порушення прав корінного народу та дискримінація за національною ознакою

Набувають системного характеру утиски та прояви дискримінації щодо етнічних українців, кримських татар та решти мешканців Криму, які виступили проти «референдуму» 16 березня та анексії півострову Російською Федерацією.

Приводом для відкритого застосування окупаційною владою практики залякування і репресій кримськотатарського населення стала принципова позиція більшості кримських татар бойкотування «виборів» у Криму.Відповідне рішення було прийняте абсолютною більшістю голосів Меджлісу кримськотатарського народу.Також не долучилися до виборчого процесу кримські татари, які входять до опозиційної Меджлісу і лояльної до Росії громадської організації «Міллі Фірка».

У зв’язку з цим представники російських силових структур провели низку обшуків у будинках активістів Меджлісу, навчальних закладах, де навчаються діти кримських татар. Обшуки проводились під приводом пошуку наркотиків, зброї, забороненої ісламістської та екстремістської літератури. Після проведених на території анексованого Кримського півострова т.зв. виборів (14 вересня ц.р.), які не визнала ні Україна, ні світова спільнота, окупаційна влада посилила репресивні заходи проти Меджлісу кримськотатарського народуйого регіональних відділень і активістів, кримськотатарського благодійного фонду та газети.

Проведені незаконні обшуки будівель Меджлісу, редакції газети «Авдет»,благодійного фонду «Крим», розташованих у центрі Сімферополя, а такожпомешкань члена Меджлісу Е.Барієва, голови Білогірського районного меджлісу М. Асаби із вилученням релігійних книг, комп’ютерної техніки, особистих речей тощо. Незаконні обшуки також були проведені у с. Кольчугіно, с. Зуя та мечеті масиву Фонтани м. Сімферополя.

За оцінками представників Меджлісу та експертів, у такий спосіб окупаційна влада намагається залякати тих, хто не поділяє позицію офіційного Кремля та виступає проти анексії Криму Російською Федерацією.

Водночас слід очікувати, що переслідування кримських татар окупаційною владою буде супроводжуватися посиленням боротьби з «інакомисленням» в Криму проти нелояльних до влади його мешканців. Досить симптоматичною у цьому плані є заява «прокурора» Криму Н. Поклонської про примусове виселення за межі півострова всіх, хто висловлюватиметься проти «входження» Криму до складу Російської Федерації. За її словами, «всі дії, спрямовані на невизнання входження Криму до складу Росії, переслідуватимуться згідно із законом».

Насильницьке зникнення, катування, незаконні арешти

Широкого поширення в окупованому Криму набула практика залякування, викрадення і насильницького зникнення активістів українських патріотичних громадських організацій, кримських татар, правозахисників та журналістів. Зокрема, з початку окупації Кримського півострову було викрадено 21 представника кримськотатарського народу3-є з яких – згодом знайдено мертвими.

Під вартою залишається український режисер Олег Сенцов, який був заарештований в Криму за звинуваченнями в тероризмі і торгівлі зброєю. За словами адвоката засудженого, його підзахисний піддається тортурам для примусового зізнання у скоєнні злочину, до якого він не причетний. Під вартою на тих же підставах перебуває ще троє українських активіста.

Звернення до «правоохоронних органів» півострову щодо захисту прав людини та громадянина не дають жодних результатів, оскільки протизаконні дії так званих сил «самооборони Криму» та окупаційних військ підтримуються самопроголошеною владою Криму. Ця ситуація породжує негативну тенденцію – безкарність за правопорушення. Для прикладу, розслідування вбивства кримського татарина Решата Аметова досі не дало результатів щодо встановлення особи його вбивці.

Порушення права на вільне пересування

У зв’язку з анексією Російською Федерацією Криму повітряне та морське сполучення між материковою територією України та Кримським півостровом з березня 2014 року було призупинене. Разом з тим, на свободу пересування впливає ряд факторів, що стосуються статусу Криму та застосування різних нормативних актів – російських і українських, що створює складнощі для підтримки особистісних та професійних зв’язків.

Російська Федерація 25 квітня ц.р. незаконно встановила свій державний кордон на північному в’їзді до Криму. Громадяни України, які не зареєстровані в Криму, вважаються іноземцями та зобов’язані заповнити імміграційну карту при в’їзді до півострову. Крім того, Федеральна міграційна служба видала попередження про те, що іноземні громадяни повинні протягом 90 діб залишити територію Криму і знову в’їхати на неї відповідно до російського законодавства, що діє відносно іноземних громадян.

Стосовно низки представників української влади, активістів та лідерів кримськотатарського народу окупаційна влада запровадила заборону на в’їзд на територію Кримського півострову (М.Джемілєв, Р.Чубаров). Також т.зв. Державна рада Республіки Крим склала список осіб, «перебування яких на території республіки є небажаним». До переліку цих осіб потрапило понад 300 українських високопосадовців.

Порушення права на освіту

В рамках інтеграції системи освіти на території окупованого Криму
до російських норм і стандартів (узгодження з нормативними документами Міністерства освіти і науки РФ навчальних планів, програм тощо),події, пов’язані з початком нового навчального року в Криму засвідчили, що окупаційна влада взяла курс на русифікацію та фактичне знищення україномовної освіти на півострові.

Після анексії в Криму працювало 7 шкіл з українською мовою навчання, 15 шкіл з навчанням кримськотатарською мовою, в 165 школах навчання проводилось українською і російською мовами, в одній школі навчання відбувалось українською і кримськотатарською мовами і в 333 школах – виключно російською.

При цьому необхідно зазначити, що під виглядом запровадження «нових підходів», а фактично спотворення ситуації та відвертої брехні масово закриваються/ліквідуються українські гімназії, школи, класи тощо. Відбувається тотальне скорочення класів з викладанням українською мовою. Наочним прикладом стала ситуація в Українській школі-гімназії
у м. Сімферополі.

Після анексії Криму окупаційна влада заявила про плани переведення гімназії на російську мову викладання (навчання в гімназії здійснювалось українською мовою). Під тиском та погрозами судового переслідування її директора Н. Руденко змусили написати заяву на звільнення.

З нового навчального року із 40 класів гімназії з українською мовою викладання залишилося лише 9. Крім того, за інформацією нового керівництва гімназії, до кінця року навчальний заклад перестане носити назву українського і буде перейменовано у Сімферопольську академічну гімназію (попередня назва).

Крім того, «міністр» освіти, науки та молоді Криму Н. Гончарова заявила, що в Криму більше не буде класів з навчанням українською мовою у початковій школі через нібито відсутність відповідних заяв від батьків. Виняток склала лише українська гімназія в м. Сімферополі. Реально ж через «міністерство» здійснюється адміністративний тиск на директорів шкіл щодо виключення з системи освіти української мови як такої, а ті відповідним чином впливають на батьків, які бажають, щоб їхні діти навчалися навчатися українською. «Міністр» також наголосила, що згідно з російським законодавством навчання у 10–11 класах буде проводиться лише російською мовою. З метою переведення навчальних закладів окупованого Криму на навчання російською мовою Міністерством освіти і науки РФ прийнято рішення про «перепідготовку вчителів української мови і літератури» для викладання російської мови.

При цьому необхідно наголосити, що цей процес відбувається з порушенням норм як федерального, так і кримського законодавства у частині забезпечення прав національних меншин. Попри визнання новою «конституцією» Криму трьох державних мов – російської, української і кримськотатарської, навчання українською і кримськотатарською дозволяється лише у початковій школі та за бажанням батьків. У той же час кримськотатарська мова заборонена для вивчення не лише у загальноосвітніх, але й у школах національних меншин.

За оцінками експертів, вивчення лише однієї російської мови це фактично є русифікацією освіти та порушенням базових прав корінних народів і національних меншин на отримання освіти рідною мовою.

Порушення права на свободу світогляду і віросповідування

З часу окупації тенденційного характеру набули випадки викрадення священнослужителів, опису майна православних храмів Київського Патріархату, погрози на адресу українських священиків та членів їх сімей.

Протягом червня-серпня ц.р. відбулися напади кримських воєнізованих угруповань на храми Української православної церкви Київського патріархату у селах Перевальне та Мраморне Сімферопольського району, у Севастополі (храм мученика Климента Римського).

Через загрозу переслідувань священнослужителів вже закрилися храми УПЦ КП у Севастополі, Керчі, Красноперекопську, селі Перевальне. У зв’язку з різного роду погрозами, залякуванням і труднощами у проведенні богослужінь чимало греко-католицьких, римо-католицьких священиків та ряд пасторів протестантських церков змушені були залишити Кримський півострів.

15 березня ц.р. «правоохоронними органами» Криму було викрадено греко-католицького священика-капелана Миколу Квича в Севастополі з подальшим обшуком його особистого житла і 8-годинним допитом.Микола Квич після свого викрадення виїхав з півострова.

Хоча наразі найбрутальніші форми залякування українських православних священнослужителів припинилися, потенційною загрозою подальшого існування українських релігійних громад в окупованому Криму став процес адаптації релігійної сфери до дії російського законодавства. Так, згідно законів РФ усі релігійні громади Криму зобов’язані пройти до 1 січня 2015 року перереєстрацію. Українські церкви на тимчасово окупованій території постали перед важким вибором: відмова від умов встановлених окупаційною владою виводить їхню діяльність поза межі «закону», виконання ж вимог нового законодавства формально означатиме визнання анексії Російською Федерацією Криму.

Порівняння основних позицій законів про свободу совісті та релігійні об’єднання України та Росії дає підстави говорити про спробу окупаційної влади взяти під тотальний контроль релігійну сферу Кримського півострову.

Утисків на релігійному ґрунті зазнають і кримськотатарські общини. Мусульманське релігійне середовище Криму неоднорідне за своїми поглядами на сповідування ісламу, воно нараховує низку течій та напрямів (зокрема радикального толку), різну організаційну структуру. Цей фактор вдало використовується російською владою для розколу кримськотатарської громади, зміни її світоглядної позиції, підпорядкуванню кримського мусульманського середовища російським впливам.

Порушення свободи слова, ЗМІ та вираження поглядів

На сьогодні в Криму повністю відключено трансляцію всіх українських телеканалів, низки незалежних іноземних телеканалів, припинено діяльність ряду Інтернет-порталів, друкованих видань різного напрямку (зокрема, газета «Кримська світлиця», єдине кримське друковане видання, що виходило українською мовою, Інтернет-портали «BlackSeaNews», «Події Криму», телеканал «Чорноморка» тощо).

Відомі численні факти агресії та залякування щодо журналістів, що працюють в окупованому Криму. Крім того, російське законодавство у сфері засобів масової інформації вже чинить негативний вплив на умови вільного виконання журналістами своїх функцій. Побоювання становить також той факт, що представників ЗМІ можуть піддавати кримінальному переслідуванню відповідно до ст.280 (публічні заклики до екстремізму), ст.282 (організація діяльності екстремістської організації) і ст.319 (образа державного службовця) Кримінального кодексу РФ, що мають досить широкий характер застосування.

15 травня ц.р. фотожурналіста газети «Кримський телеграф» М. Василенка затримали представники «кримської самооборони» у Сімферополі і піддали жорстокому поводженню. Причиною стала підготовка журналістом звіту про підготовку спеціальних підрозділів поліції перед церемонією, присвяченій 70-й річниці депортації кримських татар.

2 червня ц.р. на допит з приводу можливої «екстремістської діяльності» до «прокуратури» був викликаний головний редактор кримськотатарської газети «Авдет» Ш. Каубуллаєв (газета «Авдет» – офіційний друкований орган Меджлісу кримськотатарського народу, що видається з 1990 р.). На сьогодні редакція проходить перереєстрацію відповідно до російського законодавства.

Порушення права приватної власності, права на ведення підприємницької діяльності, права на працю

Мешканці Криму зіткнулися з серйозними проблемами пов’язаними з реалізацією їхніх соціально-економічних прав. Так, з березня ц.р., коли Україна заблокувала півострову доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державні нотаріуси перестали оформлювати документи по операціям купівлі-продажу нерухомості. Виникли труднощі також з реалізацією права мешканців півострову на приватну власність через очікування рішень судів, призупинення угод і процесу приватизації.

У свою чергу, Міністр РФ у справах Криму завив про те, що російська влада буде розглядати справи про несанкціоноване придбання землі в Криму. Вже 28 травня ц.р. в Держдуму РФ був внесений законопроект про спеціальний порядок реєстрації об’єктів нерухомості у Криму. У ньому пропонується на дворічний перехідний період делегувати право вирішення земельних питань місцевим органам влади. За оцінками експертів в результаті цих нововведень найбільше постраждають кримські татари, які займають значні наділи не оформлених (самозахоплених) земельних ділянок.

У сфері зайнятості українські громадяни Криму, що відмовилися від російського громадянства, тепер вважаються іноземцями і можуть прийматися на роботу лише у тому випадку, якщо у їхнього роботодавця є дозвіл на наймання іноземців. РФ також встановлено систему квот, що визначає число іноземців, які можуть бути працевлаштовані в Криму.

*****

На даний час Міністерство юстиції України для захисту прав та інтересів України у зв’язку з тимчасово окупацією АР Крим підготовлено доповнення до позовів до Європейського суду з прав людини «Україна проти Російської Федерації», а також розглядається можливість звернень до інших міжнародних судових органів (у тому числі, міжнародного суду ООН). Під час підготовки доповнення було проаналізовано та використано матеріали згаданих міжнародних місій, а також інформацію від органів державної влади про факти порушень прав людини в окупованому Криму.

Для належної підготовки інших судових позовів та чергових доповнень до існуючих необхідно проведення системного моніторингу та збору інформації щодо стану дотримання прав і свобод людини та громадянина в окупованому Криму. Реалізації цього завдання передбачає проект рішення РНБО України «Про основні напрями реалізації державної політики стосовно тимчасово окупованої території України», напрацьованим міжвідомчою робочою групою, створеною при Апараті РНБО України.

До фіксації правопорушень в окупованому Криму долучився й громадський сектор. Зокрема, переселенцями та громадськими активістами створено інтерактивну карту, на якій позначено відомі на сьогодні випадки порушень прав людини на півострові. Карта доступна за посиланням: http://teraze.org.ua/map2014. Усі громадяни, права яких порушено, або які мають інформацію про такі факти, можуть долучитися до її наповнення.

Враховуючи численні факти порушень, українська сторона посилює інформаційну політику щодо висвітлення на міжнародному рівні фактів порушення базових прав і свобод людини в анексованому Росією Криму, співпрацює з міжнародними організаціями для підтримки у захисті прав представників корінних народів, національних меншин, які проживають на тимчасово окупованій території України.

Інформаційно-аналітичний центр РНБО