Війна нервів на окупованих територіях

Загарбницькі дії Росії на Донбасі з агресивної фази перейшли у тліюче перемир’я. Нехай в певній мірі умовне, але все ж таки перемир’я.

Місцеві жителі почали наводити лад в квартирах і відправляти дітей в школу.

Однак, Росії не йметься. Кремль використовує мирний етап по-своєму: на окуповану територію під ширмою гуманітарної допомоги в’їжджають колони автомобілів, відбувається перегрупування бойових підрозділів, триває зосередження важкої техніки вздовж кордону з Україною, формується повна військова інфраструктура зі складами, госпіталями, ремонтними базами, таборами.

Сили інформаційних операцій в окупованому Донбасі також нарощують свій ресурс.

Як стало нещодавно відомо, Росія взялася за формування інформаційно-психологічних структур на окупованих територіях.

Стара істина говорить, що перш, ніж захопити місто, потрібно завоювати лояльність населення.

Сьогоднішня реальність вивела інше правило – окупувати можна лише територію, а народ окупувати нереально.

Спроби завоювати довіру народу і створити позитивну думку про окупаційну владу на Донбасі зайняли пріоритетні позиції в списку завдань кремлівських спецслужб.

Підвищена цікавість російської сторони до захоплення інформаційного простору на захоплених територіях пояснюється її прагненням сформувати необхідну думку населення Донбасу.

У цьому зв’язку, Росію сміливо можна визнавати стороною конфлікту, і це легко довести.

Війна Москви за народну довіру Донбасу

Російські окупаційні сили, намагаючись створити образ народного ополчення Донбасу, усілякими методами намагаються завоювати довіру у місцевого населення.

Протягом кількох місяців, російське командування для проведення інформаційних операцій створило спеціальні частини інформаційно-психологічного впливу на сході України:

– групи спеціальних журналістів (8-10 окремих груп) – що готують матеріал для російських інформаційних каналів «Росія», «EuroNews», «LifeNews», «НТВ»; «РЕН ТВ», «Перший канал», «Зірка» та ін. Це команди по 3-4 чол. Їх завдання – створення матеріалу пропагандистської спрямованості для російської і зарубіжної аудиторії. В їх роботі дуже часто використовують неправдиві факти й неправдиві свідчення. Саме завдяки цим «талантам» виникають ідеї з «розп’ятими хлопчиками», легенди про «закатованих дітей» і «розстріляних жінок».

– оперативні групи психологічних операцій (4-6 груп ПСО) – мобільні підрозділи із загону психологічних операцій угруповання російських військ на Донбасі. Їх склад до 3-7 чол. На території окупованого Донбасу вони виконують завдання з усної пропаганди, роботи з місцевим населенням, а також з моніторингу інформації морально-психологічного характеру. Вони не носять військової форму і діють під прикриттям соціальних служб, журналістів, представників громадських організацій, фондів допомоги постраждалим та ін.

Головним завданням таких груп є виявлення серед місцевих жителів осіб з вираженими лідерськими якостями і формування з них пропагандистських осередків. Через такі елементи впливу, як правило, потім будуть розпускатися чутки до місцевої аудиторії. З часом, пропагандистську ланку трансформується в проросійську суспільну організацію, що фінансуватиметься з Кремля.

Крім цього, для інформаційного впливу на населення Донбасу російські спецслужби створили широкий набір засобів для ведення пропаганди:

У луганському регіоні:

1) Телебачення – канал «Луганськ-24»;

2) FM-радіо:

– 88.10 МГц – Радіо «Козачий Дон» (Каменськ-Шахтинський);

– 90.50 МГц – «Донська хвиля» (Каменськ-Шахтинський);

– 91.00 МГц – «Радіо« Маяк »(Каменськ-Шахтинський);

– 102.50 МГц – «Радіо Новоросії» (Стаханов);

– 107.90 МГц – «Радіо Новоросії» (Луганськ);

3) Суспільно-політична газета – «ХХІ век» і сайт «xxivek.net»;

4) Електронні ЗМІ – lugansk-online.info, novorosinform.org, novorossia.su;

5) Громадські організації – «Мир Луганщині», «Луганський економічний союз», «Народний союз».

У донецькому регіоні:

1) ТВ канали – «Новоросія TV», «1-й республіканський телеканал», «Оплот ТВ»;

2) FM-радіо:

– 90.50 МГц – «Радіо ДНР» із включенням «Вести FM»;

– 99.00 МГц – «Радіо ДНР» із включенням «Вести FM»;

– 100.50 МГц – «Голос Росії»;

– 106.00 МГц – «Авторадіо»;

3) Газети – «Макіївський робочий», «Донецький кряж», «Муніципальна газета», «Голос народу», «Кочегарка», «Родина»;

4) Електронні ЗМІ – komitet.net.ua, vostok-ua.ru, sninform.org.ua, dnr.today, rusvesna.su;

5) Громадські організації – «Донецька Республіка», «Вільний Донбас».

При цьому, кошти пропаганди окупованого Донбасу зав’язані в єдину інформаційну систему. Її характерною особливістю є спроби вибудувати структуру за «кремлівською калькою»:

а) телебачення: використання логотипу та кольорового оформлення студії ТК «Луганськ 24» в стилістиці російських телеканалів ВГТРК: «Росія 1» і «Росія 24».

Нескладно знайти спільні подібні риси логотипів: у правому верхньому кутку напис в синьому прямокутнику білими буквами «Луганськ 24» ідеально повторює логотип «Росія 1» або «Росія 24». «Роспатент» в 2010 р. зареєстрував цей логотип на ВГТРК. Це значить, що за усіма юридичними нормами РФ, логотип захищений правом інтелектуальної власності компанії-власника. Однак, претензії за порушення авторських прав ніхто не пред’являв. Відкрите і вільне використання телевізійним каналом «Луганськ 24» логотипу найбільшого державного інформаційного холдингу Росії дає підстави думати, що луганське телебачення знаходиться під протекторатом ВГТРК.

За дуже схожою схемою російська телекомпанія «Зірка» взяла «шефство» над каналом «Новоросія TV». Донецькі журналісти через схожість логотипів телевізійних «двійників» жартома називають свій канал «донецький клоном московської «Зірки».

б) радіомовлення: використання в радіомовленні FM-діапазону включень або прямої ретрансляції популярних російських радіостанцій.

В ефірі «новоросійських» радіостанцій часто звучать передачі:

– «Голосу Росії» – Російська державна радіомовна компанія «Голос Росії»;

– «Маяк» та «Вести FM» – Всеросійська державна телевізійна радіо- корпорація;

– «Авторадіо» – «Газпром-Медіа Холдинг»

Особливістю FM-мовлення є виключно російська риторика. Новини та коментарі подій поширюють лише кремлівську позицію, а всі обговорювані проблеми розглядаються під призмою московської політики. При цьому, в новинах нерідко використовується дезинформаційні повідомлення і чутки, а в оголошеннях часто звучать заклики вступати до «рядів ополченців».

в) інтернет-джерела: відкрита інформаційна підтримка Росією медійних проектів «Новоросії».

Сайт «юговосток» (vostok-ua.ru) був створений в квітні 2014 ніби за ініціативою журналістів південного сходу України. Однак, істинне лице проекту видає адресу редакції – м.Москва вул. М`ясницька буд. 16 оф. 407. І, що характерно, керівник проекту також працює в Москві – дехто Д. Мазаєва.

Сайт «Новоросія» (novorossia.today) для підтримки своєї роботи просить переказувати гроші на рахунок в Балтійський банк, в м.Ростов-на-Дону, вул. Зорге, 37.

Ресурс «Російська весна» (rusvesna.su) також не приховує свого російського фінансування через «Ощадбанк Росії» в Москві.

г) громадські організації: відверто-кремлівська спрямованість громадських організацій «Новоросії».

Т. зв. «Донецька Республіка» відкрито заявляє про свого московського покровителя А.Дугіна – путінського пропагандиста «неоєвразійського» руху, засновника ідеї Євразійського союзу. Свою підтримку «Донецька республіка» пройшла в Москві в 2012 р. під крилом радикальної організації Дугіна «Євразійський союз молоді». Але вже в квітні 2014 «Донецька Республіка» поряд з «Православним Донбасом» у всіх ЗМІ прозвучали як «незареєстровані організації». Тоді вони проводили агітацію за приєднання «ДНР» до Росії. Зате тепер ця організація трансформувалася в політичну силу «Новоросії» і продовжує підтримувати контакти з Дугіним.

«Вільний Донбас» як організація була зареєстрована в т.зв.«ДНР» за рекомендацією Кремля за три тижні до виборів. Вона мала зіграти роль політичної противаги «Донецькій Республіці» у виборчому процесі «ДНР».

“Луганський економічний союз», «Світ Луганщини» і «Народний союз» – це навіть не партії, а громадські об’єднання, створені в переддень виборів. Як кажуть самі луганчани, схема відходу від політичних мотивів до громадських організацій в «ЛНР» придумана Москвою. Очевидно, Кремль мав на меті створити «найнароднішу владу» в Луганському регіоні.

Отже, в «ЛНР» – «ДНР» буквально кожне з їх інформаційних напрямків працює за схемою, яка управляється і фінансується Кремлем.

Активізація психологічного компонента інформаційних операцій

В зоні донецького конфлікту Росія створила систему інформаційного впливу з формування необхідної думки у місцевого населення. Проте, у цієї системи виявився недолік – місцеве населення з часом перестає довіряти пропагандистам з Росії.

З подібною практикою зіткнулися фашисти в 1942 р., які слідом за військовими пропагандистами на окупованих територіях створювали спеціальні структури пропаганди з місцевих жителів. Наголос робився на низові ланки окупаційної адміністрації, в які відбиралися представники населення – старости, бургомістри та інші чини. Вони доводили народу зведення німецького командування, роздавали листівки та газети. Для цього їх готували на спеціальних курсах. Керівництво такою системою покладалося на службу пропаганди Німеччини в східних регіонах (відділ «Вінета»).

Подібна схема зараз реалізується в окупованих регіонах Донбасу.

За наявними даними, в Луганську активно працюють співробітники ФСБ Росії, головним завданням яких є створення інфраструктури безпеки в окупованих регіонах України. У сферу впливу ФСБ в захоплених областях входять прикордонні та контррозвідувальні заходи, політична та інформаційна безпека та інші функції. Передбачено, що в регіоні буде функціонувати елемент координації інформаційно-психологічних операцій (3-4 чол.) Із завданням сформувати у місцевої аудиторії симпатії до режиму «Новоросії».

З досвіду проведення подібних заходів в Абхазії, Південної Осетії, Киргизстані, основними напрямками пропаганди Росії на окупованих територіях Донецької та Луганської областях є:

– Підрив довіри у населення «ЛНР» і «ДНР» до керівників української держави;

– Формування у населення якостей «нового російського патріотизму»;

– Підняття у населення рівня політичної активності;

– Виправдання окупації Донбасу звільненням від «українського націоналізму»;

– Поширення міфів про історичне минуле «Новоросії»;

– Обґрунтування думки про те, що війну розв’язала «київська хунта»;

– Зображення «недоліків» європейської інтеграції та демонстрація переваг союзу з Росією;

– Розповсюдження суджень про те, що російські війська не воюють в «Новоросії», а тільки сили добровільного народного ополчення б’ються з військами Києва;

– Створення впевненості в тому, що «народне ополчення Донбасу» підтримується «могутньої» Росією, яка не залишить в біді братський народ.

Для реалізації таких задумів передбачається створення низової ланки окупаційної адміністрації та інструктивної групи.

Для низових структур пропаганди планується використовувати представників місцевих органів влади, авторитетних жителів та громадські організації.

У завдання інструктивної групи входитиме:

– Моніторинг морально-психологічного стану населення і соціально-психологічної ситуації регіону з можливим залученням структур Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦИОМ);

– Проведення заходів інформаційних операцій;

– Взаємодія з політичними, релігійними, інформаційними, громадськими організаціями з питань реалізації завдань інформаційних операцій та інші.

Створивши систему інформаційно-психологічних операцій з досвіду невизнаних республік, Кремль буде намагатись сформувати власну ідеологічну платформу в Україні за прикладом геббельсівської пропаганди на окупованих територіях в 1942 р.

***

Таким чином, крім нарощування військових можливостей на окупованих територіях, спецслужби Росії створюють пропагандистський потенціал тактичного рівня.

Головний акцент пропаганди на території окупованого Донбасу буде зроблений на формуванні необхідної думки у місцевого населення з підтримки режиму «Новоросії». Для цього фахівці російських спецслужб залучають місцевих жителів, а також використовують існуючий потенціал регіонального інформаційного впливу – телебачення, радіо, ЗМІ, громадські організації.

При цьому Росія активно проводить заходи щодо створення системи пропаганди в «Новоросії», її фінансуванні та її технічної підтримки.

Безперечно, у цьому зв’язку Україні слід організувати власну систему інформаційної боротьби, яка змогла б ефективно виконувати функції контрпропаганди, а також здійснювати необхідний інформаційний вплив в інтересах української держави. На даний момент основи такої системи вже створені, проте український інформаційний потенціал потребує нарощування.

В’ячеслав Гусаров, ІАЦ РНБО