На інформаційному фронті: огляд за 19 вересня – 2 жовтня 2014 року

Фейкові повідомлення про Україну у російських засобах масової інформації та інтернет-майданчиках стали вже традиційними. Класична схема – сфальсифіковані відомості публікуються на одному із інтернет-сайтів сумнівного походження (AnnaNews, Versii.com, Русская весна і подібні), а потім масово поширюються у соціальних мережах із посиланням на нібито інформативне джерело.

Часом першоджерелом поширення такої інформації виступають підконтрольні Кремлю інформагенства та телеканали (РІА “Новости”, LifeNews, RussiaToday тощо). Фейкові повідомлення переважно спрямовані на дискредитацію української влади та силовиків, але якщо раніше вони були призначені для місцевого населення, то тепер цільовою аудиторією стали представники ОБСЄ, які перебувають у зоні конфлікту. Один із останніх прикладів – інформація про масові захоронення на Донбасі мирних жителів, нібито знищених українськими військовими. Зафіксовані непоодинокі випадки, коли терористи, перевдягаючись у форму українських військових, здійснюють обстріли населених пунктів для введення в оману міжнародних спостерігачів.

Як свідчить аналіз західної преси, спільні зусилля проросійських сил та бойовиків не є марними. Відзначається загальна тенденція зменшення уваги європейців до конфлікту в Україні, спад підтримки проукраїнської позиції.

Останнім часом повідомлялося про те, що російські ЗМІ припинили називати українську владу “хунтою”. Ми вирішили перевірити, наскільки це відповідає дійсності. Для цього за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення проаналізували частоту появи повідомлень про події в Україні зі словом “хунта” на російських інтернет-ресурсах. І ось що нам вдалося з’ясувати.

 

Безымянный

Мем “київська хунта” існував на російських неофіційних інтернет-ресурсах ще до початку операції російських спецслужб по анексії Криму. Він набував нової сили щоразу, як тільки відбувалися ключові події, що змінювали розстановку сил у протистоянні: 16 березня – після “кримського референдуму”, 7 квітня – після початку збройного захоплення адміністративних будівель на Донбасі, 3 травня – після трагічних подій в Одесі. У квітні до інтернет-сайтів, відомих своєю маніпулятивною риторикою, приєднались офіційні джерела (наприклад, РІА “Новости”), у травні – посадові особи РФ, зокрема речник адміністрації президента Д.Пєсков та депутати Держдуми. Тому не дивно, що цей мем був підхоплений більшістю російських ЗМІ, а не лише блогосферою.

Ситуація змінилася кардинально після виборів Президента України – вочевидь російська сторона визнала легітимність української влади. Дещо активізувалась ця риторика у кінці липня – на початку серпня, коли українські силовики почали здобувати перемогу у боротьбі з терористами. Як видно з графіка, 11 вересня справді відбулося відчутне зменшення вживання лексеми “хунта” (крива опустилася до рівня лютого). Разом з тим, поодинокі неофіційні російські інтернет-ресурси продовжують її використовувати.

На фоні заходів щодо мирного врегулювання конфлікту на Сході України загрозливими виглядають заяви офіційних посадових осіб РФ та риторика російських друкованих видань про те, що Україна готується до війни за Крим і Донбас, а поряд з РФ з’явилася “вороже налаштована” українська нація. Депутати Держдуми РФ обурені тим, що у російському сегменті Вікіпедії Крим називають анексованим, і пропонують Роскомнагляду заблокувати веб-сторінки, які містять “ідеологічно не вірну” інформацію.

Слава вітчизняним користувачам, яким вдається підтримувати легітимний статус Криму на вікі-ресурсах! Заяви ж російських політиків цілком відповідають загальній тенденції інформаційної самоізоляції РФ. Так, російським парламентом підтримано законопроект щодо обмеження частки власності іноземців у ЗМІ до 20 %. Роскомнагляд готується до блокування Facebook, Twitter і Gmail. Компаніям оголосили про скорочення терміну, протягом якого вони повинні зареєструватися як організатори поширення інформації та створити власні дата-центри на території Росії, як це вимагає сучасне законодавство. При цьому закон не уточнює, дані яких саме користувачів мають зберігатися у зазначених дата-центрах – громадян РФ, російськомовних жителів планети Земля чи ще якихось. Зрозуміло, що виконати таку вимогу не вбачається можливим. То ж стає очевидним той факт, що влада РФ таким чином просто “зачищає” непідконтрольні їй інформаційні ресурси. З огляду на це, дуже дивними виглядають заяви представника Міністерства зв’язку і масових комунікація К.Ігнатова, який звинувачує експертів ОБСЄ у подвійних стандартах щодо захисту прав журналістів.

На жаль, російські методи цензури та ізоляції вже запроваджуються сьогодні і на території України, підконтрольній бойовикам. Зокрема, терористи жорстоко карають блогерів та журналістів, які підтримують цілісність України, вимагають від місцевих інтернет-провайдерів блокувати інформаційні ресурси з проукраїнською позицією. Натомість на Донбасі поширюються безкоштовні друковані видання, в яких всіляко дискредитується українська влада та військові. Такі газети, як правило, не містять інформації про видавців. Заснування їх переважно відбувалося у липні цього року, а окремих – за рік-півроку до військових дій. Наявна реєстраційна інформація, і навіть назви газет, свідчать про зв’язок видавців з російськими політичними колами та неурядовими організаціями. Наприклад, видання «Гражданин созидатель» засноване благодійним фондом «Воскресение». Редакція знаходиться за адресою: Московська область, Наро-Фоминський район, п. Селятино. Друкується газета у Смоленську. Серед співавторів — професор Московського держуніверситету О.Дугін, голова міжрегіонального громадського руху «Гражданин-Созидатель». Таким чином, на окупованих територіях відбувається потужне інформаційне зомбування населення.

Не припиняються вірусні атаки на інформаційні системи українських громадян з використанням електронної пошти. Цього разу інфіковані листи розсилались з адрес домену Державної фіскальної служби України, Укрзалізниці і Дніпропетровської обласної ради. За оцінками експертів схожий вірус використовувався раніше російськими спецслужбами з метою шпіонажу під час військового конфлікту у Грузії.

У той же час, українська влада робить упевнені кроки у напрямку розбудови власної системи кібербезпеки. Серед них – підписання Указу Президента України про створення національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій та національного центру кіберзахисту і протидії кібератакам для забезпечення потреб держави в особливий період. Сподіваємось, що цього разу рішення не залишиться суто декларативним, адже створення центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій було передбачене вітчизняним законодавством ще у кінці 2003 року (ст.29 Закону України “Про телекомунікації”).